Питання вартості нафтопродуктів хвилює чимало українців. Думка ж експертів одностайна: ціни на пальне завищені.

Натомість урядовці, нафтові компанії та посадовці експертно-аналітичної групи (ЕАГ), що має відстежувати відсутність спекуляцій, наполягають: зростання цін спричинене винятково підвищенням вартості нафти у світі.

Насправді ж мова йде про змову нафтових компаній, чиновників та експертів, які прямо під дахом Мінпаливенерго формують рівень бензинових цін для всієї країни. Нічого дивного - ЕАГ підпорядкована саме цьому відомству.

Сьогодні "об'єктивна" вартість нафтопродуктів на українському ринку розраховується обмеженим колом нафтотрейдерів, чиновників та експертів, що включені до ЕАГ, за допомогою так званої формули, запровадженої ще 2006 року.

Принцип розрахунку ціни нібито простий і зрозумілий: гуртові ціни європейського та українського ринків усереднюються у співвідношенні 30 на 70 відсотків, до них додаються транспортні витрати, податки, витрати на утримання автозаправних станцій та поміркована маржа власників АЗС - 5%.

Але до кожної "прозорої формули" в Україні вміють підбирати свої "ключі".

Перший сигнал стосовно того, що з формулою відбувається щось дивне, експертне середовище отримало у березні. Тоді нафтотрейдери поставили перед рештою учасників ЕАГ вимогу відмовитися від врахування у формулі цін українських виробників.

Ця пропозиція мала на меті підвищити "розрахункові ціни" ЕАГ, викинувши з формули цілу низку стримуючих факторів.

Українські заводи отримують навіть імпортовану російську сировину дешевше за своїх європейських колег - насамперед, через коротшу відстань транспортування. З цієї причини українські нафтопродукти мають другу суттєву цінову перевагу перед імпортними.Наступною перевагою українських заводів, принаймні на зростаючому ринку, є достатньо тривалий - від 45 до 60 днів - виробничий цикл. Саме такий час зазвичай проходить з дати контрактування нафти до моменту потрапляння вироблених з неї нафтопродуктів до баку автомобіля.Таким чином, нафтопродукти українського виробництва, які сьогодні пропонують споживачам на АЗС, вироблені за нафти, закупленої ще у травні, за травневими цінами.

Втім, і це ще далеко не всі премудрості української нафтової арифметики.

Насправді імпортні бензини дуже рідко потрапляють у роздрібний продаж під маркою звичайного А-95, ціни на який розраховуються коридором ЕАГ. Кожен бажаючий може пересвідчитися у цьому, завітавши на заправки п'яти лідерів зростання - Shell, OKKO, WOG, "Лукойла" чи "Укртатнафти".

Під маркою "А-95" ці станції продають не імпортний, а набагато дешевший вітчизняний бензин: "Лукойл" - одеський, "Укртатнафта" - кременчуцький, Shell - лисичанський.

Імпортовані бензини, частка яких, наприклад, у травні ледь досягла 13,5% від загальної пропозиції на ринку, йдуть на виготовлення так званих преміальних бензинів, реклама яких все частіше тішить очі та вуха українських автолюбителів.

Ось вам і афера, що називається, на високому державному рівні. Разом з тим, тішити себе тим, що хтось нестиме за це відповідальність – це думкою багатіти. Адже у ситуації, коли рука миє руку про покарання винних у подібних злочинних схемах говорити не доводиться.

Лариса Кузнєцова