Голослівні заяви Юлії Тимошенко українцям, як сіль на рану. Останнім часом прем’єрка постійно наголошує на тому, що їй, нібито, вдалося знизити рівень безробіття у державі. За словами Тимошенко, станом на 23 червня кількість непрацюючих в Україні становить 690,4 тисячі осіб. А вакансій прем’єрка нарахувала аж 78 тисяч. У такі «солодкі» цифри українці не вірять. Адже реальний стан речей свідчить протилежне - безробітних громадян навпаки з кожним днем більшає. Скидається на те, що «штучні» показники за вказівкою урядовців створюють працівники центрів зайнятості? 

Наступну історію нам повідав непрацюючий Валерій із Ковельського району. Чоловікові довелося на власному досвіді переконатися, як у центрах зайнятості займаються працевлаштуванням безробітних. На початку листопада Валерія, як і багатьох інших волинян, скоротили. Чоловік працював продавцем-консультантом у одному з будівельних магазинів Луцька. Після звільнення за згодою сторін, Валерію довелося повернутися жити до батьків, у село Мельниця, що на Ковельщині. У селі чоловікові не вдалося самотужки влаштуватися на роботу, хоча й має Валерій 2 вищі освіти. Відтак, колишньому продавцю, довелося стати на облік до Ковельського районного центру зайнятості. Далі, довгі 6 місяців очікувань, допоки нарешті спеціалісти центру запропонують хоча б якусь, гідну роботу. Натомість, безробітний Валерій щотижня змушений їздити до районного центру, за 40 кілометрів від дому, і відмічатися у центрі зайнятості.

Весь час, коли Валерій цікавився чи підібрали йому нарешті роботу чоловік чув у відповідь: «Ви гроші отримуєте? На ці кошти купуйте газети і самі собі шукайте роботу! Щось не подобається? Пишіть заяву і ми вас знімемо з обліку!». А коли Валерій спізнився на один день щоб відмітитися, спеціаліст центру повідомив йому, що за такий промах він на 3 місяці позбавлений виплати соціальної допомоги по безробіттю. І нікого не цікавить, що чоловік спізнився через сімейні проблеми, батько зламав ногу. Крім того, зі слів Валерія, про такі жорсткі наслідки спізнення його ніхто ніколи не попереджав.

Також чоловік поскаржився, що за 6 місяців поки стояв на обліку у Ковельському районному центрі зайнятості, не було проведено належним чином жодного семінару з «Методики пошуку роботи». Всі, хто на них приїздив поверталися назад лише з відміткою у обліковій книжці «семінар прослухав».

Поки Валерій не знає як житиме і утримуватиме сім’ю протягом трьох місяців зовсім без грошей. Безробітного чоловіка, дуже обурює, що держава так турбується про людей, які через кризу втратили роботу. Валерій розповідає, що чув по телебаченню звіти пані Тимошенко: «Це – суцільна брехня! Таких як я, що безнадійно ходять у центри зайнятості безліч! А держава нам нічим не може допомогти.»

Вочевидь, саме завдяки такому механізму обліку безробітних та пошуку їм роботи, у нашій державі урядовці і формують позитивні показники зайнятості в Україні. Прикро, що у нашій державі непрацюючі громадяни, та зрештою як і працюючі, залишилися один на один з бідою, адже ні від діючої влади, ні від центрів зайнятості допомоги немає.

 

Олена Славута