Також в ході експертного обговорення прийнятності варіантів присутні заслухали думку громадськості в особі голови Братства вояків ОУН-УПА Волинського краю імені Клима Савури Василя Кушніра та кандидата історичних наук Володимира Дмитрука, які апелювали до того, щоб розташувати пам’ятник провіднику українських націоналістів навпроти РАЦСу. За їх словами, це необхідно робити з метою «націоналізації» та «патріотизації» мешканців 33-ого кварталу обласного центру. Тут коментарі зайві, але мабуть вони знайдуться у мешканців зазначеного району. Крім того, за словами пана Кушніра Степану Бандері недоречно встановлювати пам’ятник біля ПУМу, адже там «постійно проходить торгівля».

Присутній на засіданні директор історико-архітектурного заповідника «Старе місто» Тарас Рабан відмітив «явний прогрес і у виборі місць, і у виборі постаменту». За словами Тараса Рабана, прийнятнішим був би варіант встановлення пам’ятника навпроти ПУМу, тобто саме у центральній частині міста. Думку директора історико-архітектурного заповідника «Старе місто» підтримав директор департаменту містобудування Луцької міської ради Георгій Шевчук, адже там постійно гуртується молодь. А стосовно того, що для молоді краще, сучасний спортмайданчик чи чергова статуя історичному діячеві, то можна подискутувати. Між іншим, пам’ятник Лесі Українці в одноіменному парку чітко це продемонстрував. Немає куди подіти енергію людям, от і відбивають руки знаковим історичним персонам. Між тим, градоначальник Богдан Шиба зазначив, що оскільки центр міста є відносно насиченим пам’ятками архітектури, то постамент Степану Бандері слід зводити саме на 33-ому кварталі біля РАЦСу, використовуючи при цьому елементи певної помпезності. Хіба карету і коней йому прилаштувати, тоді, принаймні, молодятам буде гарна фотографія на пам’ять. А взагалі, якщо говорити про творчі ідеї по «Сепану Бандері», то відверто кажучи, аж смердить «совком». Думаю, якщо б сам герой історії був свідком такого маразму, то слів би не добирав. Між іншим пам’ятник пам’ятником, а парк, який знаходиться з тильної сторони РАЦСу так і не спромоглися освітлити. А темрява, як відомо, не лише друг молоді, і це підтвердить маса людей яких покалічили і пограбували на цій території. І що, знову немає грошей? А за які будуть ваяти?

Повертаючись до місця розташування. Першопочатково РАЦС був визнаний як місце, де проводяться події розважального характеру, а відтак такому серйозному діячеві там не місце. Хотіли встановити біля історичного корпусу ВНУ, краєзнавчого музею і зрештою це непогані ідеї, принаймні хоч якимось боком можна там Бандеру прилаштувати.
І взагалі дивна у нас українців тенденція, якщо пам’ятники то загиблим, якщо парки, то імені замордованих і т.д. Громадяни, на такому оптимізмі далеко не заїдемо! Пам’ятники галушкам і писанкам це у нас дійсно події з розряду сенсацій. А все ж хотілося б внести у життя більше позитиву. Гадаємо, що мешканці обраного для національної просвіти 33-го кварталу погодяться з твердженням.

Лариса Кузнєцова