Здається людей з вищою освітою невдовзі в Україні значно поменшає. Адже урядовці роблять для цього все можливе. Не встигли спудеї оговтатися від попередніх підніжок влади – скорочення держзамовлень на половину професій, платні послуги у вузах, як урядовці вирішили залишити учнів вищих навчальних закладів та профтехучилищ без стипендії та безкоштовного харчування. Такими рішеннями влада зводить нанівець всі свої голослівні обіцянки на кшталт «Молодь – це наше майбутнє». А яке ж на цю молодь очікує майбутнє, якщо держава знову і знову кидає студентів на соціальне дно? Часто сім’ї зводять кінці з кінцями, щоб оплатити й без того дорого вартісне навчання, адже потрапити на державну форму, судилося лише обраним, точніше «мажорам». А тут ще й урядові новації змушують вивертати останнє з кишень та нести «любому» ректору, чи одразу можновладцям. На офіційному сайті Міносвіти був опублікований текст законопроекту «Про внесення змін в закони про освіту і вищу освіту». Згідно цього безглуздого документу з законодавства пропонується виключити положення про надання студентам профтехучилищ безкоштовного харчування і обов’язкової стипендії студентам вузів і ПТУ. Таким непопулярним методом урядовці вкотре планують поповнити держбюджет. Щоправда яку суму держава планує «виграти» на студентах, поки не розголошується. Аж ніяк не погоджуються з такими безглуздими нововведеннями уряду Партія регіонів. Зокрема, заступник голови парламентського комітету з питань соціальної політики Ярослав Сухий наголосив: «Намагаючись таким дивним чином стимулювати студентів, Міносвіти доб’ється лише зворотного ефекту. Стипендія завжди була гарним стимулом до навчання, а подекуди і єдиним доходом молодої людини. Тому сьогодні в умовах кризи, вона як ніколи потрібна студентам». У всіх цивілізованих країнах Європи навпаки, як тільки можуть намагаються стимулювати молодь здобути вищу освіту. А згодом допомагають знайти своє місце під сонцем і стати гідним платником податків. В Україні ж все з точністю до навпаки, після навчання чималий відсоток молоді не може знайти роботу, починає штурмувати центри зайнятості, або ж взагалі опиняється на узбіччі життя. Хіба ж це турбота держави за своє майбутнє покоління? Олена Кондратюк
|