Після провалу коаліційних переговорів для Тимошенко дедалі вигіднішим є не уряд, а ляльковий театр. Те, як Тимошенко обирали прем’єром, давало чітке розуміння недовготривалості існуючої на той час коаліції. Цінувався кожен голос і до кінця зберігалася інтрига, буде 226 чи все ж таки в останній момент хтось підведе. Тоді натягнули більшість і Тимошенко отримала омріяну посаду. Але в подальшому така крихка коаліція все ж давалася взнаки. Відсутність консолідації у парламентській більшості завалювала як не одне, то друге рішення. Сьогодні у коаліції немає жодного механізму обирати тих міністрів, які будуть вигідними для Тимошенко. Прем’єр же хоче бачити на цих посадах не професійних керівників, а людей, які будуть особисто відданими їй. Сьогоднішній уряд, у зв’язку із відсутністю міністрів все більше втрачає здатність вивести країну із кризи і перетворюється на шоу маріонеток. Галузі, які ще мають керівників переживають колосальний спад. А про що може бути мова, якщо керівник міністерства фінансів всього лише в.о. Варто додати, що цей варіант вигідний Тимошенко, оскільки такий виконувач обов’язків ніколи не кусатиме руку, яка його годує, тобто керувати тимчасовими ставлениками значно простіше. Прикрим є те, що єдине, що навчилась ділити Тимошенко – це відповідальність. Адже чи можна припустити собі варіант переговорів про створення коаліції, якби все у прем’єра відбувалося гладко і держава процвітала. Знаючи амбітність та апетит Юлії Володимирівни – нізащо. А в даному випадку, якщо така мова все ж велася, то це означає тільки одне - докотилися до ручки, далі нікуди. Чи стане і надалі прем’єр тішити людей позитивною статистикою і притискати урядове інакомислення, покаже час. На сьогодні ж лунають рясні звинувачення на адресу Віктора Януковича з приводу зриву переговорів. Такими виправданнями Тимошенко прагне потягнути час і перекласти відповідальність. До слова, під час ведення переговорів лідер Партії регіонів ніколи не опускався до особистих звинувачень і дрібного скубання партнерів у ЗМІ, чого не можна сказати про керівника іншої сторони переговорів. До того ж, непереконливими є репліки Тимошенко стосовно того, що ПР «запорола» весь процес і таким чином поглибила кризу в країні. Регіонали ніколи не були проти конструктивного вирішення важливих державних питань і неодноразово наголошували, що для цього не обов’язково пов’язувати себе коаліційними узами. Для уряду Тимошенко такий варіант не підходив, адже унеможливлював документальний розподіл усіх попередніх прорахунків діючої влади.
Після провалу коаліційних переговорів для Тимошенко дедалі вигіднішим є не уряд, а ляльковий театр. Те, як Тимошенко обирали прем’єром, давало чітке розуміння недовготривалості існуючої на той час коаліції. Цінувався кожен голос і до кінця зберігалася інтрига, буде 226 чи все ж таки в останній момент хтось підведе. Тоді натягнули більшість і Тимошенко отримала омріяну посаду. Але в подальшому така крихка коаліція все ж давалася взнаки. Відсутність консолідації у парламентській більшості завалювала як не одне, то друге рішення. Сьогодні у коаліції немає жодного механізму обирати тих міністрів, які будуть вигідними для Тимошенко. Прем’єр же хоче бачити на цих посадах не професійних керівників, а людей, які будуть особисто відданими їй. Сьогоднішній уряд, у зв’язку із відсутністю міністрів все більше втрачає здатність вивести країну із кризи і перетворюється на шоу маріонеток. Галузі, які ще мають керівників переживають колосальний спад. А про що може бути мова, якщо керівник міністерства фінансів всього лише в.о.