Серед новацій урядовців чергове посилення фіскального тиску на бізнес та населення. Цього разу під гарячу руку владців потрапили виробники спиртних напоїв. Вони запропонували поправки до закону «Про ставку акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої». А саме, вкотре підвищити ставки акцизу на кріплені вина. З однієї копійки за літр натурального виноградного вина, аж до 25 копійок. Певно, для урядовців ці 24 копійки різниці – гроші, за якими й «нахилитися» на вулиці ліньки, а для середнього виробника суттєвий удар по прибутку, або й навіть загроза банкрутства всьому бізнесу. Та як свідчить практика, проблеми народу, бюджет країни, та життєво необхідна сьогодні дієва та ефективна антикризова програма чиновників турбують в останню чергу.

Не пощастило і виробникам пива. Урядовці і цьому бізнесу підставили суттєву підніжку, запропонували теж не аби як збільшили ставку акцизного збору на пиво із солоду. Здираючи кошти з виробників алкогольних напоїв владці планують поповнити бюджет майже на 300 мільйонів гривень. Виникає питання, а де ж поділися гроші з траншів МВФ, які так «вимолювала» Тимошенко, гроші від збільшення єдиного податку для малого та середнього бізнесу? Розподіл коштів МВФ зробили чи не державною таємницею. І це в такий скрутний для України час?

Крім того, в гонитві за надприбутками урядовці потроху «вбивають» головний потенціал нашої країни – родючі землі. Наша держава мала близько 1 відсотка від усіх сільськогосподарських угідь світу. Та недбальство високих чинів призвело до того, що потенціал української землі нищать недобросовісні, тимчасові орендарі. Нині все, на що спромоглися урядовці – зініціювати зміни до закону «Про забезпечення охорони родючості». Тим самим владці вкотре продемонстрували свою неспроможність розумно керувати ресурсами держави. Тішить лише одне, сидіти при владі таким безгосподарникам залишилося не довго. Але здається, вони так не вважають, чи то не хочуть вважати. Адже безсоромно влада своїми новими законодавчими ініціативами і далі заграє з народом. Цікаво, а як по-інакшому можна назвати законопроект «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згідно з його новими нормами, до осіб, які належать до інвалідів війни зараховували осіб, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років. Ціль законопроекту , справді, благородна, та чому ж ніхто не говорить про те, за рахунок яких ресурсів її можна буде впроваджувати у життя, в той час коли «законні» ветерани побираються і не можуть «видерти» у держави своєї кровної соціальної допомоги.

Олена Славута