 Після виходу Партії регіонів з коаліційних переговорів політична ситуація починає набувати дедалі гостріших обрисів. Як стверджують політологи, такий крок був досить мудрим з боку Віктора Януковича, оскільки «якщо б не він, то однозначно б його». В цьому переконаний і політичний експерт, директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна - Кость Бондаренко. Він зазначив, що об’єднання між Януковичем і Тимошенко просто не могло бути. І якщо б першим про розрив не заявив Янукович, то згодом - це все одно зробила б Тимошенко. В такому випадку позиція Партії регіонів була б досить незручною. Адже тоді, Тимошенко «повісила б усіх собак» на регіоналів. І при тому образі Жанни Дарк, який собі створювала Тимошенко, народ би проковтнув наживку її невинуватості. Коаліція із самого початку була вигідна БЮТ, але аж ніяк не Партії регіонів. Юлія Тимошенко сильно поступалась лідеру ПР в особистому рейтингу, до того ж, саме вона перебуває біля урядового керма і в реальному часі демонструє свою здатність «піднімати» країну із економічної кризи. Разом з тим, це було б можливо, якщо уряд почав би робити реальні кроки у напрямку змін в економічній сфері країни. До речі, у Партії регіонів у цьому контексті були реальні, чіткі напрацювання. Очевидно, лідер ПР вчасно зрозумів, що хоч наміри про створення коаліції виглядали досить благородно, за ними ховався певний підтекст. З одного боку, під час великої засухи оголошують велике перемир’я. Але тільки не у цьому випадку. Оскільки, відповідальність за природне лихо техногенного характеру у підсумку лягло б на плечі регіоналів. Потім дуже важко доводити, хто ж був першопричиною того стану в державі, який ми на сьогодні маємо. Віктор Янукович ще у травні, на засіданні опозиційного уряду, відзначав, що соціально-економічна ситуація в державі катастрофічна і діючий уряд повинен негайно вжити заходів, зокрема підготувати адекватну антикризову програму та переглянути той фантастичний бюджет, який ми на сьогодні маємо. Кроків у відповідь так і не надійшло. А загрібати жар чужими руками не годиться. Саме на це і розраховували внаслідок можливого об’єднання БЮТівці. Сьогодні практично не фінансується жодна з державних програм, фінансування яких передбачено зі Стабілізаційного фонду держбюджету. Він не має наповнення, адже за перший квартал бюджет недоотримав біля 7 млрд. гривень. І заяви, що бюджет виконується - це замилювання очей, розраховане на недосвідчених людей. Швидше за все Юлія Тимошенко припускала і такий розвиток подій. Тобто, висунення своєї кандидатури на майбутні президентські вибори. Відтак, збір коштів почався вже давно. Виражалося це у різних непопулярних заходах уряду. Заборгованість по зарплатах, збільшення цін на комунальні послуги, штучно скорочувалась кількість безробітних, скорочувалася зарплата працівникам державного апарату, тощо. Хоча Тимошенко і подавала це, як потрібні заходи з метою економії, українці жодним чином на своєму гаманці та умовах життя це не відчули. Ручний режим управляння економікою вигідний для прем’єра, оскільки в такому випадку неможливою стає прозора економічна політика. Немає ні антикризової програми, ні відповідних галузевих програм. Відповідь прем’єра на заяву Віктора Януковича виглядала швидше як істерія, а не висвітлення політичної правди про ситуацію в державі. Юлія Тимошенко у своїй заяві, 7 червня, зазначила, що залишилася один на один з проблемами в державі, розповіла про важку прем’єрську долю. Варто при цьому зауважити, що ПР ніколи не блокувала конструктивних рішень, навіть за умов власної опозиційності.
Перемир’я, яке пропонувала Тимошенко носило швидше штучний характер. Замість відкритої долоні - вона простягала стиснутий кулак. А таке становище, безумовно є невигідним для Партії регіонів, як конструктивної політичної сили.
Лариса Кузнєцова
|