 У Європі нинішня економічна криза підштовхує молодь до здобуття ще однієї освіти, яка допоможе краще адаптуватися до нових умов. У нас же, навіть одну освіту здобувають з великими потугами. А тут, ще підвищення платні у ВУЗах, яка абсолютно не співвідносна із середнім заробітком українця. І уряд тисне до стіни можливими комерційними нововведеннями у стінах альма-матер. Тепер, навіть якщо ви закінчили «ін'яз» у престижному університеті, що раніше автоматично давало вам право на хліб з маслом, то на сьогодні це вже не факт. І студент «петеушник», і спудей-юрист перебувають у абсолютно однакових умовах. Ні перспективи, ні роботи, ні майбутнього, за яке хоча б частково відповідала держава.
Випускник школи стоїть вже не просто на роздоріжжі при виборі професії. Він схожий на відомого їжака в тумані. Що називається ні ззаду, ні спереду – суцільна імла. На сьогодні важко чітко сказати, куди потрібно поступати, адже здавалося б будівельники, на яких був такий попит ще рік тому – це зараз безробітна армія, яка шукає щастя за кордонами неньки-України.
До речі, проблема із перенавантаженням по деяких спеціальностях виникла не в цьому році і навіть не в минулому. Але на жаль, тоді ніхто не ставив умов ректорам. Коси коса, поки роса. Платники набиралися неймовірними кількостями, оскільки за того фінансування освіти, яке забезпечує наша держава – це єдиний шлях виживання ВУЗу. І яка розумна людина відмовиться від грошей, зайвими вони не бувають, а куди подіти згодом такого спеціаліста – це вже не турбота ректора. Світ широкий.
Ось так і залишається для нинішніх випускників лише один дієвий закон із їхнього багаторічного шкільного навчання. Не закон етики, людяності та порядності, а тільки закон виживання.
Ольга Руда
|