В ході паломництва регіонами України, яке вже почали окремі політичні сили напередодні виборів, 26 травня на Волинь завітав колишній НУНСівець, колишній прихильник пані Тимошенко, колишній соратник гаранта, в минулому затятий майданівець – В’ячеслав Кириленко. До політичної історії увійшов і у своїх, і у чужих, як аутсайдер. Спочатку міністр праці та соціальної політики, згодом віце-прем’єр із гуманітарних та соціальних питань проте у дуже короткі строки його позбавляли посад. Та й для самого Кириленка це були тільки східці, апогеєм своїх потуг політик бачив крісло спікера або ж прем’єра, а чим чорт не жартує? Він так і не зміг вхопити Бога за бороду, бо за крок від омріяної посади у нього завжди вибивали стілець з-під ніг. Створений ним політичний рух «За Україну!», свідчить, що політтехнологи обережніше підійшли до назви. Адже щось подібне вже одного разу було. До назви «За Єдину Україну» дотепники додавали ще «багату» і від цього абревіатура виходила дещо нецензурною, але це вже ліричний відступ. Луцький виступ Кириленка показав, що ця політична сила займатиметься революційними заявами і привселюдним розкриттям карт злочинних політичних сил. І як завжди, коли справа буде доходити до фактичних доказів інформації, їх начебто триматимуть, як бомбу, яка спрацює у потрібний час. «Зараз прийнято створювати громадські рухи для того, щоб висунути керівника структури у президенти. У нас цього не має», – заявив Кириленко. Звідки такий невмотивований альтруїзм – незрозуміло.Чи можливо десь всередині старі комплекси все ж беруть гору і шепочуть: «Славіку, не все ще втрачено!»
В ході паломництва регіонами України, яке вже почали окремі політичні сили напередодні виборів, 26 травня на Волинь завітав колишній НУНСівець, колишній прихильник пані Тимошенко, колишній соратник гаранта, в минулому затятий майданівець – В’ячеслав Кириленко. До політичної історії увійшов і у своїх, і у чужих, як аутсайдер. Спочатку міністр праці та соціальної політики, згодом віце-прем’єр із гуманітарних та соціальних питань проте у дуже короткі строки його позбавляли посад. Та й для самого Кириленка це були тільки східці, апогеєм своїх потуг політик бачив крісло спікера або ж прем’єра, а чим чорт не жартує? Він так і не зміг вхопити Бога за бороду, бо за крок від омріяної посади у нього завжди вибивали стілець з-під ніг. Створений ним політичний рух «За Україну!», свідчить, що політтехнологи обережніше підійшли до назви. Адже щось подібне вже одного разу було. До назви «За Єдину Україну» дотепники додавали ще «багату» і від цього абревіатура виходила дещо нецензурною, але це вже ліричний відступ.