 Реалії життя устами ветерана – Йосипа Шклярука, голови інвалідської організації Турійського району
Настав новий звичайний день. Почалися щоденні турботи та клопоти. До фізичних болей ветеранів тих, хто пережив те воєнне лихоліття додаються ще й душевні болі. За ветеранів останнім часом найбільше згадують усі тільки напередодні Дня Перемоги, або представники різних політичних сил під час передвиборчих перегонів.
Хоча ми своїм ратним подвигом та працею в мирний час, відбудовуючи зруйноване війною господарство ( до речі, сьогодні те господарство, у мирний час, навіть більш зруйноване та розтягнуте як тоді на війні) думали, що заслужили від держави гідного життя. Натомість, ми змушені сьогодні через суди вибивати передбачені для нас законом кошти: доплати дітям війни, нові розміри пенсій інвалідам війни. І хоча суди виносять рішення на користь ветеранів, гроші держава нам так і не виплачує. Це - не те що неповага, а навіть наруга над своїм народом, а особливо на фоні того, що навіть Німеччина виплатила компенсації тим, хто був вивезений під час війни і перебував на роботі в Німеччині. Невже не прикро нам, що сьогодні ті, хто навіть і не нюхали пороху і, можливо, батьки яких відкупили від призову в армію, намагаються заплямувати та знецінити наш подвиг та нашу визвольну місію. Взагалі переписують та перекручують історію на незрозумілий власний лад. І особливо боляче, що це відбувається при повній підтримці , ба навіть заохоченні з боку нашого гаранта Конституції. За все болить душа, а особливо за нашу молодь. Вона ж зовсім не захищена перед цим жорстоким сьогоденням, в якому усім «керують» тільки гроші. В цьому світі зовсім не ціниться духовність, ідейність, порядність. Дуже прикро, як відмічають мої колеги, ветерани війни Павло Пац та Володимир Кучеря, що останнім часом нас дуже мало запрошують на зустрічі з учнями шкіл, де ми їм могли б розповісти про велику ціну перемоги. Своїми розповідями донести до них святу правду про історію тієї війни. Адже сьогоднішнє радіо, телебачення руйнують думку молодого покоління, сіють бездуховність, страх, зневіру в майбутнє, пропагують лише культ насилля. Здається, ми свідки тих подій, як ніхто змогли б донести «чесну» правду молодому поколінню. Передати їм свою життєву мудрість, досвід, силу, міць духу та відданість служіння своєму народу, своїй Вітчизні. Заради того, щоб з них виросли гідні і справедливі розбудовники та творці своєї незалежної суверенної України.
|