Ще з початку свого прем’єрства Юлія Володимирівна займалася системним руйнуванням місцевого самоврядування, нинішній стан у державі якого вже конвульсійний. Варто зазначити, що коли міністром фінансів був Микола Азаров, виділення коштів для місцевих, сільських та селищних рад відбувалося в автоматичному режимі за чітко розробленою формулою. За керівництва Тимошенко, усі кошти знаходяться лише в ручному управлінні. Тобто за схемою, хто вислужився, тому приз. І усі голови зараз займаються не проблемами своїх населених пунктів, а одами прем’єру і випрошуванням законних коштів. Що це, як не пряме використання владних повноважень задля власного політичного іміджу? На сьогоднішній день у волинських селах у фельдшерсько-акушерських пунктах немає медикаментів, дітей у дитячих садочках немає чим харчувати, програма «Сільський автобус» є міфічною, субвенції на розвиток територій не виділяються і ще маса проблем, які виникли внаслідок того, що центральна влада як величезна гідра поглинає кошти і у зворотному напрямку кидає мізерні подачки.

Нарада із керівниками сільських та селищних рад – яскраво виражена політична акція імені Тимошенко, організована за бюджетні кошти. Обіцянок наслухались по зав’язку. Щоправда, згодом зрозумівши безглуздість деяких з них, Тимошенко дала задній хід. Зокрема, вона переконувала присутніх у тому, що перевірки на час кризи на селі будуть призупинені. Варто зазначити, що навіть якщо обіцянки дає прем’єр, то це всього лише слова у порівнянні із законними інструкціями, які має і МНС, і санстанція, і податкова, де чітко прописані норми стосовно перевірок. І уже наступного дня Тимошенко підкреслює, що введення на період кризи мораторію на перевірки з боку державних контролюючих органів не означає припинення перевірок фінансової дисципліни. Тобто іншими словами, все залишається на своїх місцях, просто на форумі прем’єр в черговий раз спробувала невдало себе прорекламувати.

На зустрічі прем’єр заявила, що політики не виконують своїх передвиборних обіцянок. І ось з цього місця пропишемо детальніше. Практично у кожній сільській, селищній, міській або районній радах переважна більшість – це представники БЮТ, отже та сама влада. Обіцянок вони давали стільки, що якби усі виконувались, то швейцарці б до нас просилися на ПМЖ, але «віз і нині там». То в чию сторону киває Юлія Володимирівна. Чому важливі для районів рішення блокуються ще в зародковому стані, адже Тимошенко зараз і є владою. «Я пам'ятаю, що кожен кандидат у депутати, кожен кандидат у президенти, кожен кандидат у члени уряду і прем'єр-міністр починає з того, що є така сакраментальна фраза - село гине. Закінчилися вибори, і вся турбота про село закінчується тим, що чиновники, а іноді й інші посадові особи отримують один гектар землі на власну дачу з басейном і майданчиком для барбекю. І на цьому вся турбота про село закінчується. Я хочу змінити ці погані тенденції", - сказала вона. Ну і, чому про ці проблеми почали говорити тільки зараз? Чи тому, що гроші закінчуються і красти вже просто нічого, чи тому, що соціальні проблеми це вже бомба, але не сповільненої дії і Тимошенко розуміє, за ким може задзвеніти дзвін. Якщо Тимошенко вже перестає асоціювати себе із діючою владою, то це явний передштормовий сигнал. Отже, корабель тоне?

Ольга Руда