- Геннадію Яковичу, в чому криється «особливість» районної ради, про яку так говорять обласні ЗМІ?

Ця каденція Іваничівської районної ради звичайно відрізняється від попередніх рад, адже вибори були на пропорційній основі і це вагомо впливає на поведінку депутатів. Провладні партії прийшли у районну раду зі своїми виборчими програмами, і їхнє завдання – реалізувати ці програми і показати виборцю, що саме їхня програма є найкращою. На керівну виборну посаду претендували голова РДА В.Березюк та Л.Лазаренко – голова районної організації БЮТу. Зважаючи на те, що більшість депутатського корпусу становлять представники «біло-сердечних», очільницею районної представницької гілки стала пані Лазаренко. З тих пір триває «неоголошена війна» між радою та райдержадміністрацією.

- Назвіть кілька фактів, що підтверджують про наслідки цієї «позакулісної боротьби» ?

Неоголошена війна привела до того, що наш район із передових позицій нестримно котиться у прірву, а "помаранчеві" і далі не можуть поділити владу. Чергова сесія районної ради, яка мала відбутися 30 квітня була зірвана. На ній планувалося розглянути звіт голови РДА про виконання Програми соціально-економічного розвитку за 2008 рік; звіт голови районної ради та Програму соціально-економічного розвитку району на 2009 рік. Прийшовши на засідання ради, як керівник політичної партії, мене здивувало те, що народні обранці стояли на вулиці і не воліли реєструватись та заходити до зали засідання. Із 72 депутатів зареєструвалися лишень 18.

Як пояснив присутнім в залі депутат від НУНС Віктор Порплиця, голова районної ради не мала права розпочинати роботу сесії, оскільки не проведено повноцінних засідань комісії та самої Президії районної ради.

- Виходить, що голова районної ради свідомо робить неправомірні дії?

Так.

- А як це протистояння відзначилось на економічному розвитку району?

За підсумками роботи у минулому 2008 році підприємствами району вироблено промислової продукції на 60,4 відсотки менше у порівнянні з 2007 роком. Реалізовано промислової продукції на одного жителя району на 541,6 грн., в той час в області цей показник - на рівні 7936 грн., а в сусідньому Горохівському районі – 2071,2грн.

Будівельні організацій виконали будівельних робіт на 35,8% менше ніж попереднього року. Тільки 60 % підприємств і організацій в минулому році були прибутковими. Рівень безробіття склав 5,6 % або на півтора проценти більше ніж у 2007 році. Як бачимо, мова цифр на всі сто відсотків підтверджує бездіяльність Іваничівської влади. "На ладан дихає" в районі охорона здоров’я, культура та освіта. Керівництво району заради економії коштів закрило Бушковичівську початкову школу і тепер малюки змушені за п’ять кілометрів добиратися на навчання до сусіднього освітнього закладу.

- Як ви оцінюєте роботу голови районної ради?

Негативно. Голова районної ради декларувала відкритість у кадровій політиці. Я її, на жаль, не бачу. Якщо конкурси на заміщення вакантних посад й були, то на них потрапили ті, кого хотіла бачити саме вона – ті й виграли ці кадрові конкурси. Крім того, ми не бачимо тої команди, з якою вона йшла на вибори. Вона відсутня. Я аналізую, як готуються матеріали на сесійні засідання, про що неодноразово нарікають депутати, саму роботу депутатського корпусу тощо. В кращому випадку нічого не робиться. Що не добре - то тимчасовість, яка призводить до безвідповідальності. Тепер далі – змінились працівники. Це добре, що є зміни, але я не сприймаю зміну структури, як панацею від всіх проблем. Я її сприймаю як частину зміни системи управління районом. Ми хочемо знати не просто яка буде структура, а яка буде модель управління. Сьогодні такої моделі голова ради не запропонувала. Складається враження, що вона її формує методом спроб та помилок. Це недобре.

Я би хотів, щоб ми зрозуміли, чого ми йдемо в раду. Політики в районній раді мають вирішувати проблеми жителів Іваничівщини. Ми повинні весь свій ентузіазм та енергію, якої в нас буває забагато, направляти саме на це. Маємо вирішувати і проблеми транспортного забезпечення, і освітлення, і сміття, і каналізації.

- Який вихід Ви вбачаєте з даної ситуації?

Головна проблема в тому, що у помаранчевої влади не було і немає системного підходу до вирішення проблем. Система просто не працює — згори і до низу. Я вважаю, що вони були викликані непрофесійним підходом до виконання владних функцій. Майданна схема роботи була перенесена на сферу державного управління. Вони прийшли до влади — і не знають, що з нею робити, як розпорядитися.

Нині потрібно сформувати соціально-економічний план чи стратегію розвитку району не на рік, а на значно довший період. Тому що сьогодні маємо одну раду, через декілька років – іншу. А ми повинні сформувати таку стратегію, яка би мала тривалу перспективу. Є проблеми, на вирішення яких навіть 5 років замало.

Окрім того, необхідно затвердити новий генеральний план розвитку району, вирішити комунальні питання, і не лише у плані стабілізації тарифів на комунальні послуги. Ми повинні розв’язати проблему якості надання цих послуг. Я думаю, що рада повинна стати консолідуючим органом для громади і відстоювати її інтереси, а не інтереси певної партії. Тому має бути чітке визначення в якому напрямку далі рухатися.

- Чим саме Партія регіонів відрізняється від інших політичних проектів на зразок ЄЦ, НУНС, Громадська ініціатива «Фронт Змін» Арсенія Яценюка, «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка тощо?

На мою думку, відповідь криється у самому Вашому запитанні – кардинальна різниця в тому, що Партія регіонів – це партія, а не короткотривалий політпроект. Сьогодні ми ставимо собі за мету в найстисліші терміни створити реальну конкуренцію основним політичним силам, що діють на Волині та Іваничівщині, зокрема. Для цього, дійсно, потрібно чимось суттєво відрізнятися від них. Переконаний, що відмінність ця має проявитися не тільки в нових ідеях, на які очікує суспільство, але і в нових цивілізованих методах ведення політичної діяльності. Хотів би конкретизувати висловлену тезу. Чи не єдиною причиною існуючих політичних проблем на Іваничівщині є високий рівень агресивності місцевого політикуму. Багато місцевих лідерів не хочуть розуміти, що період відкритої боротьби уже минув і настала пора творити, а не руйнувати. Результатом такого нерозуміння є ситуація коли всі ці місцеві “отамани”, замість об’єднання зусиль навколо вирішення існуючих проблем, продовжують “військові дії”, але тепер уже замість ворогів вони запускають зуби в загривки своїх колишніх соратників. Іноді я думаю про те, що ці люди, в своїй сліпій ненависті до всього самі перетворились на невідоме явище.

Я впевнений, що Партія регіонів поверне в місцеву політику здоровий глузд, а, разом з цим, ми повернемо в політику і людей, які колись пішли з неї саме через її руйнівну агресію. Ці люди втомилися від неконкретності помаранчевих діячів, вони мають хороші креативні ідеї і пов’язують з нашою політичною силою можливість їх реалізувати. Ми повинні стати партією конкретних дій, при цьому, партією-творцем, а не партизанським загоном. Цим і відрізняємось від інших.

- Геннадію Яковичу, традиційне запитання: ваше життєве кредо?

Один мудрець сказав: щастя, це коли тебе розуміють. Принаймні я маю чимало однодумців, але хочу, щоб їх ставало все більше. Ніколи не зупинятися на досягнутому, бо рух — це життя, а зупинка — майже смерть. Тому хотів би побажати всім з оптимізмом рухатися вперед, а всі негаразди самі відійдуть в сторону.

Дякую за розмову.

Розмовляла Марія Олексюк