Уважно ознайомившись із звітом голови обласної ради, висловимо свою оцінку роботі представницької влади загалом та її керманичів зокрема.
Якщо користуватися п’ятибальною шкалою оцінювання роботи, то можна сміливо поставити двійку. За три роки діяльності обласна рада так і не стала прогресивним, ефективним центром ухвалення рішень в межах своїх повноважень. Натомість із самого початку каденції вона стала місцем для з’ясування стосунків між представниками БЮТ та «Нашої України». В основі цієї постійної боротьби «помаранчевих однодумців» є доступ до бюджетних коштів та «хлібних» посад на різних рівнях. Тактичні перемоги були то з однієї, то з іншої сторони, а стратегічно програли волиняни. Тобто системної, чіткої роботи не могло бути в принципі, а була така собі радянська, колгоспна компанійщина на досить примітивному рівні.
А тепер повернемося до звіту голови.
Що стосується виконання Програми соціально-економічного розвитку, то скажемо голові, що вони ніколи не виконувалися, незалежно від того чи тримали її в полі зору, як не виконувалися і всі численні регіональні програми. Не виконувалися з тієї причини, що ніколи не було достатнього фінансування, мізерні кошти розпорошували з великими труднощами і ефекту годі було чекати. То може краще було б визначити два пріоритети і щось дійсно зробити на розвиток.
Ось пройшов цілий 2008 рік сільської охорони здоров’я і що? З’явилися безкоштовні медикаменти в сільських ФАПах для надання першої медичної допомоги людині? Ні, їх немає, але покрасили підлогу в 34 закладах і провели якусь акредитацію, часто за рахунок самих медпрацівників. То може обласній владі спочатку в Луцьку в лікувальних установах спробувати елементарний порядок навести, побори скрізь, і почати з обласної лікарні з її «благодійністю», а потім вже рапортувати про покращення матеріально-технічної бази лікувальних установ.
Теж саме стосується і освіти, добре що добудовують і реконструюють приміщення, пробують відкривати садочки ( спочатку масово закривали і руйнували), але Анатолій Петрович скромно мовчить про те, що урядом його партійної шефині в Державному бюджеті на 2009 рік не передбачено коштів для регіонів на соціально-економічний розвиток. То тепер взагалі не будуватимуть нічого. А те, що зробили «подвиг» і купили 38 автобусів для перевезення школярів, що є далеким від потреби, то це просто є обов’язком влади. А замість «Крайслера» можна було ще 6 автобусів докупити, все ж користь була б.
Це ж саме можна сказати і про соціальний захист, культуру, туризм. Щось ніби робили, але ніхто не побачив та не відчув. А економічну підтримку надавали виключно тим ЗМІ, які висвітлюють діяльність голови та його політичної сили, таке собі «цільове» використання бюджетних коштів.
Сільське господарство разом з урядом просто вивели на «передові» позиції, вивчили досвід європейських країн і чекаємо вже оптового ринку. Тимошенко ж сказала, що мають бути всюди. А якщо серйозно, то уряд не спромігся забезпечити селян навіть мізерними фінансовими ресурсами, не фінансуються основні програми, не вирішені питання і з кредитами, панує ціновий безлад. Станом на 6 травня нічого не виділено на основну бюджетну програму «Бюджетна тваринницька дотація і державна підтримка виробництва продукції рослинництва». Про які якісні зміни в розвитку аграрного сектора каже голова обласної ради?
Про особливості волинської газифікації за цікавими схемами за кошти населення та впровадження енергозберігаючих технологій, чим так полюбляє нахвалятися Анатолій Грицюк, ми детальніше розкажемо в наступних публікаціях.
Ще важко нам пояснити чому голова обласної ради ставить за досягнення просту зустріч двох сільських голів з пані Тимошенко. Це як в анекдоті : «А ти Леніна бачив!». Чим конкретно допомогла Тимошенко? Абсолютно нічим. Так само закінчиться і анонсована зустріч її з сільськими головами в кінці травня, може створять Асоціацію сільських голів і все. Знову дешевий піар за державний кошт. А насправді Тимошенко ніколи не дружила з місцевим самоврядуванням і всі сільські голови це сьогодні підтвердять. При її урядуванні вони мають суцільні проблеми і безгрошів’я, не вистачає навіть на заробітну плату. До речі, це є темою для роздумів сільських голів.
Окремо потрібно зупинитися на роботі виконавчого апарату ради, який з ініціативи Анатолія Грицюка став філіалом обласної «Батьківщини» та місцем для працевлаштування однопартійців голови. Звідси і відповідна якість роботи.
Тож у підсумку маємо, що пишатися особливо нічим.
І на завершення. Переконані, що «зірковий» час Анатолія Петровича пройшов в далекому 2006, і БЮТ уже ніколи не матиме стільки представників в обласній та місцевих радах. Саме життя довело усім волинянам, що у владі мають бути інші люди, прагматичні, дієві, які здатні ухвалювати потрібні рішення та їх реалізовувати, а ще жорстко контролювати. Ось так.

Олексій Гаврилюк