Єдине, в чому полягає антикризова діяльність уряду – це намагання знайти зовнішні кошти для запозичення, причому будь-де. Це Міжнародний валютний фонд, Японія, Росія, Європейський Союз. Та грошей ніхто не дає. Наприклад, в Росії Тимошенко просить уже 14 мільярдів доларів. З них 5 мільярдів – на покриття дефіциту бюджету, ще 5 – на закупівлю газу і 4 мільярди на добудову двох блоків на Хмельницькій АЕС. Але Путін порадив звернутися до Брюсселю, взяти там гроші і заплатити за газ.

Міжнародний валютний фонд надає ще 2 транші кредиту у 2,8 та 3 мільярди доларів, які підуть на обслуговування зовнішніх боргових зобов’язань. Хочеться спитати: а хто їх віддавати буде!

З бюджетом ситуація взагалі катастрофічна, за січень-квітень недобрали майже 20 мільярдів гривень, і це при зборах платежів наперед і при заниженні планових показників для звітності. Лише одна митниця не додала біля 2 мільярдів гривень.

Але Тимошенко каже, що бюджет перевиконали, грошей повно. Але чому тоді в Луцьку дитячі садочки будуть закривати, чому не дають субвенції за перевезення пільговиків, чому зарплати службовцям не виплачують повністю, чому людей у відпустки змушують іти за власний рахунок, і таких «чому?» безліч!

Усім очевидно, Тимошенко забрехалася!

Модель, яку вона вибудувала – це фінансова піраміда, яка базується на кредитах. Ця модель – тимчасова, обмежена в своїх можливостях, до осені вона розвалиться. Саме восени країна увійде в пік кризи, коли бізнес, виробництво вже будуть на колінах через авантюрні бюджетні маневри сьогодні.

Люди вже розуміють, що головний антикризовий захід – це не стояти на колінах і просити грошей в інших держав, а змінити уряд. А програма дій влади має бути не твором на вільну тему, а чітким документом, з вказаними конкретними діями, з цифрами, з датами, із визначенням відповідальності. В тій частині, де це потрібно, програма має стати законопроектами. І розраховувати в такій складній ситуації потрібно виключно на власні сили. Так є в інших країнах.

Олександр Іванюк