А питання досить неоднозначне і десь праві були ті семеро депутатів міської ради, які проголосували проти такого рішення. Тож пояснимо коротко його суть.

Це все є складові авантюрної політики Тимошенко. Щоб хоч якось розрахуватися з «Газпромом» за природний газ та уникнути зриву опалювального сезону цієї осені, саме напередодні президентських виборів, Кабінет міністрів 22 квітня прийняв постанову №392, якою зобов’язав Ощадний банк надавати міськвиконкомам кредити для розрахунків за спожитий газ. В свою чергу міськвиконкоми, після погодження на сесіях міських рад, мають право надати банку векселі.

Таким чином уряд перекладає на місцеву владу відповідальність, яку має нести держава в особі центральної влади. Уряд Тимошенко ніколи не був партнером місцевого самоврядування. Наприклад, у березні «заднім числом» встановили нові тарифи на газ для комунальної теплоенергетики (2750 гривень за 1 тис. м. куб газу), внаслідок чого виникла величезна різниця в тарифах і борги в містах. До речі, тарифи ще планують збільшувати.

Та ще при ухваленні Держбюджету на 2009 рік було зрозуміло, що грошей на оплату комунальних послуг для бюджетної сфери не буде, але цей бюджет як і все БЮТ, НУНС та Блок Литвина назвали «переможним».

Тепер же уряд Тимошенко придумав ще більшу авантюру – з векселями, цінними паперами, що мають бути підкріплені, наприклад доходами місцевого бюджету ( а їх не буде) чи основними фондами, чи статутним капіталом підприємств. Тобто, якщо міська влада на це пішла, то взяла на себе відповідальність за прорахунки центральної влади, ризикуючи майном громади. Банку ж потрібно буде платити, а грошей не буде, і уряд не допоможе.

Крім того у міської влади немає коштів на харчування дітей, на виплату заробітної плати, на медикаменти для місцевих лікарень, але вона ще збирається сплачувати відсотки, 18,5 річних. Борги будуть нарощуватися. А в наступному році у нас вже буде новий мер та нова влада, а місто ще буде нести увесь тягар такого сьогоднішнього господарювання.

Тому емоції Богдану Павловичу потрібно їхати проявляти до Юлії Тимошенко, яка своїми «успіхами» в газових переговорах та тарифами на газ довела підприємства теплоенергетики до катастрофічного стану. Хоч міського голову можна зрозуміти, перед виборами у березні наступного року є загроза зриву початку опалювального сезону в місті і тоді йому важко буде пояснити лучанам причини такого господарювання, а невдоволення буде спрямоване проти міської влади, пані Тимошенко ж далеко. Тому міському голові треба зібрати прес-конференцію, а він полюбляє це робити, і сказати відверто лучанам, що така ситуація в місті з гарячою водою та теплом складається з вини особисто Тимошенко, її уряду та правлячої коаліції загалом, а такі дії є злочином проти власних громадян.

Але чомусь здається, що винними зроблять лучан і знову все спишуть на кризу.

Олексій Гаврилюк