Ідея тестування виникла не у Ющенка і не в його міністра освіти Вакарчука, які в цьому, як і в усьому іншому, виявилися бездарними виконавцями всього, що створено раніше. Ідея тестування народилася у 2000 році, коли міністром освіти був Василь Кремінь. Трохи пізніше при уряді Януковича був створений центр незалежного оцінювання знань, де розроблялися перші ідеї тестування. Фахівці вивчали європейський і американський досвід заради однієї мети: підвищення якості знань. І лише в збоченому розумі помаранчевих вождів могла виникнути ідея використовувати тестування винятково як інструмент подолання корупції.

В усіх країнах, де запроваджувалося тестування, це робилося поступово. І воно ніде в світі не стало універсальним способом вступу до вузів. Навіть в Америці, яка запроваджувала тестування майже два десятиліття, кращі університети обов`язково проводять іспити і співбесіди, на яких викладачі відстежують рівень знань і інтереси своїх майбутніх студентів.

У нас же з’явилося рішення уряду «Про невідкладні заходи щодо зовнішнього незалежного тестування якості освіти». У законі про вищу освіту написано, що одним з найголовніших принципів існування вищих навчальних закладів є їх самоуправління. Тому ніхто не має права вказувати вузові, на підставі яких іспитів, тестів, атестатів приймати студентів. Акти міністерства освіти і Кабміну грубо суперечать не тільки Конституції, а й законам України про середню і вищу освіту. Підсумкове оцінювання знань учнів і вибір форм, змісту і способів оцінки здійснює загальноосвітній навчальний заклад. І ніхто не має права відмінити атестат. Наприклад, ви цього року одержуєте сертифікат, але не змогли вступити. Але сертифікат живе тільки один рік. Наступного року знову доведеться реєструватися, платити гроші і здавати тест. А за рік – знову по новій.

Будь-яка добра мета не виправдовує незаконних засобів її досягнення. Але у сьогоднішньої влади мета якраз і виправдовує будь-які засоби. Якби міністр освіти приходив на роботу не на дві години в день, а хоч би на вісім, можливо, йому вистачило б часу разом з чотирма сотнями працівників його міністерства за два роки діяльності вивчити законодавство і підготувати новий закон – щоб зробити тестування законодавчо вивіреним. Найбільш несправедливим є, що для тих, хто не зміг вступити в перший рік, знову беруть гроші за повторне тестування і що повністю відрізані від вступу всі ті, хто раніше одержав атестат. А серед них є ті, хто, наприклад, пішов в армію, а хтось заробляв гроші на контрактне навчання. Це в першу чергу стосується сільських дітей.

Наступна дурість: міністерство, щоб забезпечити високий рівень оцінки знань, мало розгорнути пункти тестування в однаковій доступності для більшості випускників. Це не було зроблено. Є маса випадків, коли діти, встаючи вночі, десятки, а то й сотні кілометрів трясуться в дорозі, щоб дістатися пунктів тестування. У якому стані вони сідають за тести?

І, нарешті, тестування не повинне бути для школярів несподіваним, страшним. Його треба було зробити нормальною частиною навчального процесу. Щоб дитина або випускник минулих років знав, як працювати з цим матеріалом.

Нехай влада пояснить, навіщо робити з тестів неймовірну таємницю, залучаючи міліцію? Що простіше: вивісити на сайті міністерства по три тисячі питань з кожного предмета? І хай з цими питаннями працюють абітурієнти, а потім в день Х комп`ютерним шляхом машина відбере шістдесят питань. І не треба витрачати шалені гроші на голографічний з водяними знаками захист, спецконверти, залучення міліції тощо. Але комусь це вигідно, бо гріє кишеню. І якщо вже чиновники від освіти запроваджують тестування, отак нахабно, оминаючи закон, то нехай хоч дозволять випускникам минулих років вступати за атестатом. Вони ж точно не винні, що в нас така влада.

Черговою дурістю урядової політики Тимошенко є перелік пільг для вступу до вузів, затверджений міністерством. Завдяки пільгам, до вузів вступили випускники з дуже низьким рівнем знань, а діти, що здали тести на 180 і навіть на 186 балів, часто залишилися за бортом університетів. Зате тепер питання в ціні довідки про липове сирітство. Одні купують, інші не мають за що, а чиновники сьогодні готові продати все. Ось такі справи.

Олександр Іванюк

P.S. Редакція газети обов’язково опублікує думки батьків, учителів та учнів з приводу діючої системи оцінювання знань та її ефективності.