 13 жовтня під час свого візиту на Волинь пані Тимошенко знову багато обіцяла, обіцяла медикам, обіцяла хворим, обіцяла автобудівникам, обіцяла тільки так, як може вона: в екстазі, пориві, з блиском в очах, і знову так хотілося повірити, але розум був неухильно сталий у висновках.
Те ж саме почуття очевидно переживали і тролейбусники, які від сьомої ранку того ж дня мерзли, як не під стінами міськради, то під стінами облдержадміністрації, потім виглядали прем’єра біля автозаводу. Та так і пішли ні з чим.
З червня місяця вони не отримують зарплати, тут вже навіть не йдеться про підвищення. Просто вдумайтесь, люди чотири місяці живуть без зарплати. Вони у відчаї просили у тих чиновників, які все ж вийшли до них у негоду не зверхнормові, а хоча б чеснозароблені копійки. Основна причина затримок – відсутність відшкодувань із держбюджету. Не погашені ще минулорічні борги держави перед працівниками електротранспорту, а вже як осінні гриби ростуть нові. У зв’язку з недостатнім надходженням субвенцій із державного бюджету на оплату зазначених пільг загальна заборгованість, з урахуванням боргу минулого року станом на 1 вересня склала 2,9 мільйони гривень, в тому числі 2,1 мільйона гривень – за пільговий проїзд.
Юлія Тимошенко і мер Луцька Богдан Шиба мали короткотермінову зустріч на території автозаводу. Втім, розмова їхня нагадувала очну ставку двох "стрілочників". Павлович в поклоні подавав Володимирівні руку, прем’єр з-під лоба дивилася на колишнього однопартійця. ВОНА переконувала, що все до копійки на погашення боргів надійшло, він - робив неприродньо великі очі, мовляв знати - не знаю, в руках не тримав. Хто з них бреше для працівників підприємства електротранспорту значення не має, вони хочуть просто отримати зароблене. І як не виглядали тролейбусники «Україну», яка так сумлінно працює, щоб з перших вуст почути, в яку останню інстанцію їм звертатися, так і не дочекалися, зрештою, їм уже не звикати. Свита Тимошенко пояснила, що злиденний натовп транспортників не входить у її плани. Обіцяти просто, не так легко дивитися в очі людям, які чекають негайної допомоги і саме завдяки тому, що ВОНА – працює, їхнє існування із дня на день стає дедалі важчим. Зрештою, що може дати їм прем’єрка окрім обіцянок – нічого, а вона прекрасно розуміє, що така валюта вже не проходить, відтак, щоб не псувати політичний імідж Тимошенко вирішила просто «зіскочити» із гострого питання, яке уже віддавна турбує луцьких тролейбусників. Бюджет-бо порожній, більше того, мінусовий, відтак, усім хто вміє читати між рядків ясно, що всі слова Юлії Володимирівни – звичайна булька, яка не має під собою жодної економічної основи.
А Богдана Шибу - теж можна зрозуміти, він рятує власне крісло, скоро вибори міських голів, тому потрібно добре подумати, на кого звалювати власні проколи. Тим паче, що згідно із найсвіжішими опитуваннями авторитетних соціологічних агенцій, Богдан Павлович аж ніяк не у фаворі виборців - позитивно цього діяльність оцінили лише 5% опитаних, вкрай негативно про роботу луцького керманича відзивається 67% респондентів. Є над чим задуматися...
Світлана Задорожна
|