На Івана Богослова нещодавно наше село святкувало храм і День Села. Усупереч очікуванням, зі сцени не пролунало жодної передвиборчої агітки і жодного заклику голосувати за ту чи іншу політичну силу. Бо особливої потреби в цьому, видається, немає. Тимошенко діє у відповідності до чітко продуманого плану. Чи не щотижня село довідується про все нові і нові глави сценарію, який має забезпечити прем`єру голоси його жителів, як і підтримку більшості селян України.

Сільський голова Анатолій Іванович вступив до Асоціації сільських та селищних Рад, побував у Києві на установчому з’їзді і протягом години розповідав на сесії сільським депутатам, які перспективи відкриває перед нашим селом новий, але заветований Президентом Бюджетний кодекс. Депутати задоволено загули, що з 1 січня вже голова райдержадміністрації проситиме в села гроші, а не навпаки. Двадцять депутатів розповіли родинам про радикальні зміни на краще в житті села, а дехто навіть скликав на своїх кутках збори мешканців. Щоправда, ніхто і словом не обмовився, що село зараз перебуває у стані злиднів. Теоретично є кілька таких, які не бідують, втім, загальну картину це не міняє.

Поштарка Катерина на з’їзд працівників поштового зв`язку не потрапила, адже туди поїхав її шеф – голова міжрайонного вузла зв`язку. Однак їй достатньо подарунку від уряду у вигляді підвищеної на 50 відсотків зарплати й запевнень, що її не звільнять і не переведуть на триденний робочий тиждень. Хоча жовтневу підвищену зарплату Катерина отримає в кращому разі в листопаді, своєю радістю й добрими словами про уряд Катерина вже поділилася з двомастами місцевими передплатниками районної газети "Наше село" й з усіма обійстями, куди вона заносить пенсії. Звідки поштарці Катерині знати, що попри такі ж запевнення для бібліотекарів, їх уже відправили на безстрокові вакації.

А моя тітка Антоніна Петрівна, якій онуки ще не пояснили, що воно за слово таке "факсімілє", отримала особистого листа від Юліі Володимирівни. Прем`єр повідомила моїй родичці, що вона невідкладно має завітати до сільської ради, аби подати документи на безкоштовну приватизацію присадибної ділянки. Було б перебільшенням стверджувати, що тітка дуже переймалася тим, що її подвір`я досі не приватизовано, однак персоніфікованим запрошенням прем`єра скористалася негайно й почимчикувала за довідками до сільради. Дарма, що землевпорядники в очі кажуть, що у постанові є певні нюанси, і вони фізично не можуть зробити документацію у місячний термін усім бажаючим. Втім, Юлію Володимирівну ці питання не обходять.

Хоча варто відати належне премєрці та її піар менеджерам. Вона обіцяє підвищення тим категоріям, які стануть свого роду її безкоштовними агітаторами. А стосовно реальних грошей, то не факт, що і поштарі, і медики, і бібліотекарі у підсумку їх отримають. Обіцянкам жінки вірять легко, і забувають швидко. На таку психологічну закономірність вже неодноразово у своїй політичній кар’єрі робила ставку Юлія Тимошенко.

І що у сухому залишку? Самі балачки. От балачками повечеряєте, балачками вкриєтесь і наранок тим же і поснідаєте. Вона працює. Язиком. Практикою підтверджено неодноразово. Втім, ані голові Анатолію Івановичу, ані поштарці Катерині, і навіть Антоніні Петрівні, яка не знає значення слова «факсімілє», ніхто не пояснив правил елементарної фізики, для того щоб з бюджету взяти кошти на профільні обіцянки, потрібно було ще на початку 2009 року покласти туди певні засоби заплановані на ці витрати. В кінці 2009 року в умовах дефіцитного бюджету – це просто коливання повітря і гра на сподіваннях тисяч людей.