Відрізняється від одним – дизайном обкладинки, на якій зображене симпатичне тигреня-альбінос, одягнене в громіздкі навушники і "прикрашене" класичною русявою косою "бубликом". Напис стверджує, що 2010 рік є роком Білого тигра, нижче – ТИГРЮЛЯ!!! і гасло ДАВАЙ-ДАВАЙ!!!

Здавалося би, що тут незвичайного? Ну, подумаєш, вирішила наша працьовита прем'єр-міністр або її політична партія ощасливити школярів цим шедевром поліграфії. Ми звикли і до "крутіших" відкриттів у галузі політ технології. Зрештою, кому яке діло до того, як і на що витрачаються партійні гроші.

Насторожує інше. Зокрема, у львівські школи щоденники вказаного зразка надійшли до 1 вересня з розрахунку на кожного учня. За повідомленнями ЗМІ подібні роздачі мали місце і в інших містах та селах різних областей України. Можна собі уявити, скільки на це витрачено коштів, якщо роздрібна ціна учнівського щоденника цього річ коливалася від 5 до 8 гривень залежно від оформлення і поліграфічного виконання.

Зауважу – розповсюджена політична реклама діючого прем'єр-міністра, що в поті чола бореться з наслідками соціально-економічної кризи в Україні. Безглуздість акції очевидна – до 1 вересня батьки вже придбали своїм дітям щоденники!

У той же час, ситуація з забезпеченням школярів підручниками в цьому навчальному році є критичною, особливо у 9-х класах, які цьогоріч уперше навчаються за новими програмами. Приблизно половина номенклатури підручників, до того ж з базових дисциплін (українська мова та література, історія України), не надійшли в школи взагалі. Відділи освіти рекомендують вчителям роздруковувати матеріал перших уроків з Інтернету і обіцяють вирішення проблеми до закінчення першого семестру. Як це позначиться на якості навчання, є питанням чисто риторичним.

Причина для нашої освіти банальна – видавництва не отримали вчасно кошти з державного бюджету. Начальник Головного управління науки і освіти облдержадміністрації назвав ще одну причину – видавництвам бракує паперу (очевидно, через те ж саме невчасне поступлення грошей)!

На "тигрюлині" щоденники ні грошей, ні паперу не забракло! Не забракло їх також на дурнувату "соціальну" рекламу "Вона – працює!"

Так і просяться на папір злегка перефразовані Шевченкові рядки:

"...Ну коли спочити,

Ляжеш, Юлю, утомлена,

І даси нам жити?!"