 Правду казали мудрі, від великого, до смішного… п’ять років президентства. Погодьтесь: скажи Віктор Ющенко про те, що свободу слова утискають, восени 2004-го, на «підковно-помаранчевому» мітингу, і у відповідь почув би багатотисячний схвальний шум. Але зараз у його месіанських вустах ця проповідь звучить настільки смішно, складно і недоречно, що хочеться просто дати йому «Орбіт», «Іноді краще жувати…».
Одного разу мені розповіли влучний анекдот. Дівчина приходить до священника і каже: «Батюшка, я така грішниця. Щоранку кілька годин стою перед дзеркалом і думаю, наскільки я прекрасна…». На що священник відповідає: «Дитя моє, це не гріх. Це омана…». Так і з месіанством Віктора Ющенка.
Психіка народженого у Недригайлівському районі виявилась вкрай нестійкою до американських НЛП-техгнологій. Думаю, самі технологи були в шоці, коли побачили результат. Вони явно не думали, що клієнт так глибоко увійде в роль і вже не зможе з неї вийти. І чим менше народ слухає і сприймає всерйоз Віктора Андрійовича, тим більше він сам до себе прислухається.
Але сміх сміхом, а дивацтва людини, яка наділена владою, загрожують «шизофренізацією» спочатку держапарату, потім – суспільства вцілому. Підлабузництво чиновницької безсоромної братії призводить до того, що з розуму сходить величезна кількість людей. А мільйони «шизоїдів», які саджають калину по периметру країни, це вже не смішно зовсім. Тому, що сьогодні вони саджають калину, а завтра можуть почати саджати ворогів нації. Прикладів в історії скільки завгодно, починаючи від Калігули і закінчуючи Сталіном. Єдине, що нас рятує у цій ситуації: те, що завдяки нашому хуторянському менталітетові у нас розгул «збочення» виливається в один великий анекдот. Наприклад, ректор одного воєнізованого, скажімо так, вузу, звідки повинні випускати «рицарів плаща і кинджала», коли його звільнили написав с глибокою образою відкритого листа. У якому вказав, що регулярно направляв особовий склад на розчистку Мистецького Арсеналу і проводив спортивні змагання імені Шухевича. А тому щиро не розуміє, як президент міг допустити його відставку, враховуючи такі заслуги преред Батьківщиною.
А каток імені Бандери? А крадіжка з Секретаріату президента лопаток для саджання калини? Може воно, звичайно, смішно, але Україна вцілому перебуває не у такому блискучому економічному і політичному становищі, щоб сміятися.
Гроші у казні, фактично приватизованій «тією, що працює», обіцяють скінчитися ще до виборів. У будь якому випадку після виборів не буде ані зарплат, ані пенсій, ані засобів на утримання армії і міліції.Дефолт «Нафтогазу», проведений далеко не найвишуканішими методами, ставить під питання подільші позики України на світовому ринку. Тобто, гроші може й дадуть, але під ду-у-уже великі відсотки. А транші МВФ, розраховані на два роки, ми по великому рахунку вибрали у році нинішньому. Це ще один аргумент до тезису про те, що після січневого волевиявлення мас почнеться сезон смоктання лапи.
Звичайно, у таких умовах президента починають турбувати зверх актуальні проблеми сучасності. Наприклад, чи думають журналісти про свої посади і зарплату. Ну, стосовно зарплати це він, звичайно, загнув. Для будь-якої людини, що не живе на трудові доходи, важко про неї взагалі не думати.
Не думати може прем’єр міністр, у якої літній гардероб «Вуіттонів» усіх порід, перевищує не лише трирічний оклад, але і бюджет маленької області вцілому. Прекрасно виглядає, коли Юлія Володимирівна, кокетливо схиливши голову і мило усміхаючись говорить, що на костюмчик з Парижу вона якось може собі заробити. Втім, не деталізує, ЯК.
З Віктором Андрійовичем така ж історія. Думаєте, він приходить додому і запитує у дружини: "Хау мач, кохана, у нас залишилось від моєї останньої зарплати?". Погодьтесь, що ні. Він взагалі, як істинний месія, гроші в руках не тримає. За ним ходить "нерозмінний рубль", з крученим провідком у вусі, і щоразу, коли месії потрапляє на очі пречудовий глечик або старовинний спис з коромислом на додачу, він подає знак і за нього розраховуються. Як помітили журналісти на базарі - американськими доларами. Ну, це зрозуміло: у якій валюті зарплату отримує, у такій і купує найнеобхідніше. Мається на увазі антикваріат.
Віктор Андрійович перед журналістами був дуже красномовним: якщо журналісти зараз промовчать. то через кілька днів почнуть отримувати темники, що в подальшому негативно відобразиться не лише на них, а й на подальших поколіннях. Президент звичайно, темники не переварює. Це видно на прикладі плюралістичного видання, яким керує його радник і друг дитинства Михайло Дорошенко. Там, що не стаття - явне відображення свободи слова. І про відпочинок президента, і про те, як він на відпочинку вирізає з дерева і годує козлів у зоопарку. І тільки потім, з менш вільної преси, ми дізнаємося, що йдучи з цього зоопарку він прихопив на память рідкісну "птаху", якої критично бракувало на президентській дачі у Безрадичах.
Дуже цікаво звучить думка про те, що від мужності журналістів прямо залежить, якою дорогою буде далі йти Україна - дорогою демократії до Євросоюзу, чи "авторитарний розвиток буде вести нас в колонію".
Теж цікавий вибір: по одну сторону Європейський Союз, по іншу - колонія. Хто думає трохи інакше - той російський шпигун чи агент Кремля і зрадник памяті Бандери. Виходить, що свобода слова, яка дещо зміщена від вектора мессіанської думки - це вже ніяка не свобода.
Смішно, що так само думає і Юлія Володимирівна. Про що свідчить славнозвісне, безпрецедентне рішення пр заборону критики. Тобто у цьому сенсі (і не лише в цьому) вони цілковиті однодумці. Будь у леді Ю можливість, вона б напевно, кожного, хто висміяв її модне пальтечко, вішала б за ноги вздовж дороги на Конча-Заспу. Або відправляла у ліс до Лозинського - бігати корчами у вечірній час. Але правила гри, на жаль, змушують робити видимість толерантності. До пори, до часу. А коли нерви зовсім здадуть, завжди знайдеться хтось в оточенні, хто добіжить до найближчого суду.
Одним словом, хто ще не зрозумів, захисників свободи слова у нас як мінімум двоє. "Він" і "Вона". А злитись у політичному екстазі їм заважає лише одна суттєва обставина, згадана вище: грошей на двох диваків при владі у нас не вистачить. Корито під назвою "Україна" виявилось, пардон, одномісним...
Єгор Смирнов
|