Про те, що у вітчизняному тваринництві справи погані люди знають не з чуток. М’ясні котлетки останнім часом все рідше з’являються на столі середньостатистичного українця. Тепер по кишені, і то не часто, лише підозріло-синюваті «ніжки Буша» та бразильські ціпи, якість яких, чесно кажучи, змушує задуматися про власне здоров’я.

За такої аграрної політики уряду в Україні за останній рік різко скоротилося виробництво вітчизняного м’яса. Свинини українські сільгоспвиробники виробили всього 87% від минулорічних показників, телятини 93%. На прилавках супермаркетів тепер можна знайти хіба що імпортне м'ясо. Виною «незваріння наших шлунків» провальна політика уряду Тимошенко. Юлія Володимирівна відкрито показує зелене світло усьому імпортному, нехай воно і дорожче у кілька разів. При цьому прем’єр не забуває нагадувати зубожілому селу, що вона працює, любить вітчизняного виробника і зі шкури пнеться так хоче врятувати його господарство від знахабнілих іноземних постачальників. Зважаючи на реальний стан речей, мало віриться у істинність слів прем’єрки.

Завдяки політиці помаранчевої вади ми всього за кілька років перетворилися з країни, де тваринництво процвітало повним ходом у «імпортозалежну країну». Мудрі керівники провідних європейських країн з настанням кризи мов леви почали захищати свого виробника і підвищувати стандарти та вимоги до імпортерів. Тільки не в Україні. Уряд відкрив наш ринок для низькосортної «дешовки», а вітчизняних м’ясовиробників обклав новими парадоксальними правилами, забороною піднімати ціни на свою продукцію, новими, крутішими за європейські стандартами. Західні виробники м’яса мають майже безвідсоткові кредити, отримують експортні субсидії. Представники ж українського тваринництва залишилися взагалі без державної підтримки, ну окрім звісно підбадьорливих обіцянок, що після виборів все буде краще.

Якщо негайно не виділяти кошти для вітчизняної галузі тваринництва, то у найближчі кілька років ми залишимося без м’яса – переконують українські експерти. Зважаючи на такі погрози виникає питання, як вижити у країні де влада не любить свого виробника, а отже і споживача?

Олена Славута