 Куди потрапляють люди, коли приїжджають поїздом у інше місто? Правильно, на вокзал. Часто від того, який вигляд має ця споруда та прилегла територія залежить перше враження, яке закріпиться в пам’яті гостя на все життя.
При виході з приміщення луцького вокзалу не побачиш жодного натяку на ландшафтний дизайн. Більше того, зелені насадження типу клумби теж відсутні у будь-якому прояві. Лише витоптані майданчики, які влітку дають матеріал вітрові, що сипле людям в очі піском, а взимку перетворюються на брудне місиво. Сквери, що розташовані обабіч виходу з вокзалу, мають доволі плачевний вигляд: старезні дерева, купа пластику, залишеного «гостями» та «мешканцями», повна відсутність пристойних газонів.
Майдан навпроти теж не вражає масштабністю та архітектурними формами. Понівечений асфальт, хаотичні транспортні стоянки і всюдисуще сміття з навколишніх «гадючників», пардон, палаток із «супутніми дорожніми товарами». Йдеться про ті «малі архітектурні форми», в яких активно розповсюджується пиво, більш міцні напої тощо. Продавці, звичайно, стежать за порядком, але на території, яка не виходить далі як за метр від намету. Якщо погода більш вітряна, то це вже природні фактори винні в тому, що пластикові стаканчики літають по навколишніх корчах, зупинці і власне Привокзальному майдану.
Коли на вулиці похолоднішало, намет навпроти вокзалу почали згортати, але як відомо, святе місце порожнім не буває. В той же день з’явився каркас нового закладу, що передбачає обслуговування клієнтів і в зимовий період. До міської ради вже було звернення стосовно відсутності туалету біля згаданого бару. Неодноразово можна було спостерігати, що «нужник» під час перевірок магічно з’являвся і так само мобільно згодом зникав. Відвідувачі не мали вибору, крім як користуватися туалетом вокзалу. А встигне клієнт «справити потребу» чи використає для цих потреб найближчий сквер – це вже власників не стосується.
Як показує час, у цьому контексті у Луцьку-європейському нічого змінюватись не буде. Уже до кінця дня на місці колишнього закладу робітники активно звели «тепліший» бар і господарі далі продовжать «косити» прибуток. До слова, внаслідок своєї зацікавленості процесом, мало не постраждав наш фотограф, поява якого викликала явне невдоволення у «прорабів».
До речі, кафе «Зустріч» в народі «Залізяка» теж не вносить у перше враження від міста позитивного забарвлення. Архаїчний стиль радянського середньовіччя, відсутність туалету і усі супутні наслідки з цим пов’язані. Працівники «Зустрічі» від патьоків сечі миють лише бокові стіни кафе, решта території – не їхня компетенція. Незважаючи на це, питання про виділення в користування власникові закладу додаткових метрів «під розширення» постійно піднімаються у міській раді.
На сесії міської ради вже кілька разів виносилось питання про надання Привокзальному майдану належного вигляду. Втім, віз і нині там, незважаючи на масу аргументів, хтось у міськраді все ж підписує дозволи на встановлення горе-наметів. До слова, «козирне» місце біля вокзалу «застовбичив» племінник одного із високопосадовців у луцькій міськраді. Відтак, питання про те хто і на яких підставах виписує дозволи - відпадає саме собою.
Лейтмотивом майже кожного засідання за участю Богдана Шиби є фраза, що Луцьк – європейське місто і він зімне все на шляху до утвердження вищесказаного. І тут виникає разючий дисонанс між словами мера, та його діями. Де вона Європа, у пакетах з непотребом, які тиждень майоріли перед вокзалом, у тотальному смітнику, який приїжджаючі бачать при виході в місто, у вокзалі, закутки якого стають громадським туалетом для відвідувачів наметового барчику, чи можливо у самій конструкції, на яку хтось так беззаперечно видає дозволи?
Лариса Кузнєцова
|
