Замість того, щоб нарешті задовольнити законні вимоги страйкарів, місцева влада кинулася звинувачувати їх у всіх смертних гріхах. Так, нинішній директор підприємства Костянтин Патракеєв звинуватив своїх працівників у прогулах та ще й погрожував застосувати дисциплінарні стягнення.

Люди від такої бездіяльності влади відверто шоковані. Мер міста навіть не збирається нічого пояснювати. Під час однієї з щовівторкових оперативних нарад на запитання журналістів, коли ж закінчиться страйк працівників Луцького ДЕПО, він відповів лаконічно та байдуже: «Спитайте у тролейбусників». Хіба так має коментувати міський голова проблеми свого міста?

У результаті, крім обіцянок, страйкарі не отримали жодної копійки. У замкненому колі коштів та владців - люди десь загубилися. Про це яскраво свідчить останній приїзд прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. Коли журналісти розповіли їй про проблеми луцьких транспортників очільниця Кабміну аж ніяк ними не перейнялася, сказала тільки: «Ми кошти за проїзд пільговиків перераховуємо вчасно». Тим самим Юлія Володимирівна переклала всю вину на місцеву владу, і добряче підставила свого екс-колегу по партійним справам.

Нехай би Шиба спробував сам у години пік дістатися до свого робочого місця маршруткою: люди одне на одному, причому серед них тепер чимало пенсіонерів, які, як правило, не оплачують проїзд, тим самим дратуючи водіїв. Останні відмовляються рушати з місця, якщо не отримують суму еквівалентну кількості пасажирів, які зайшли на зупинці, це, в свою чергу, гарантує спізнення людей на роботу. Якщо нарешті пощастить і ти зранку таки втиснешся у задні двері маршрутки і передаси гроші за проїзд – не факт, що решту тобі повернуть, і потім, коли ти просиш цю решту у знервованого водія – він відповідає так, що настрій на весь день безнадійно зіпсований. У кінці робочого дня, коли люди вже втомленими повертаються додому, ситуація з проїздом у маршрутці ще гірша. А чому протягом чотирьох місяців градоначальник Богдан Шиба не зміг знайти для підприємства кошти? - залишається лише здогадуватися. Також невідомо, яким буде наступний крок страйкуючих.

Доки чиновники вигадують відмазки, страждають люди: працівники підприємства не отримують грошей, а лучани залишилися без таких потрібних їм маршрутів. Директор Луцького підприємства електротранспорту Костянтин Патракеєв вважає, що один із варіантів вирішення проблеми - підвищити вартість проїзду в тролейбусах до однієї гривні. Крім того, можливо, що крім цін на проїзд тролейбусами, зросте ціна проїзду маршрутними таксі – до двох гривень.

Нам вдалося порозмовляти з одним із працівників Луцького ДЕПО, який виявив бажання залишитися анонімним співрозмовником :

- Скільки часу ви працюєте водієм тролейбуса?

- Уже більше 15 років.

- Вам подобається Ваша робота?

- Звісно, подобається, але ж не можна майже півроку працювати за «спасибі».

- Скажіть, всі водії одноголосно вирішили не виходити на роботу доки вам не виплатять зарплатні чи був хтось проти?

- Фактично всі, хоча були й такі, що переживали за те, що у зв’язку зі страйком начальство нам всім помститься. Можливо не одразу, але з часом точно. Добре, що більшості таки вдалося їх переконати зважитися на цей крок.

- Наскільки Ви особисто впевнені, що страйк спрацює на вашу користь?

- Хто його знає?! Хіба можна тепер вірити сьогоднішній владі? В мене таке враження, що наш мер всерйоз нас не сприймає, а навпаки насміхається з наших проблем, проте в будь-якому випадку, я на роботу не вийду, доки не отримаю чесно зароблених грошей! Інакше як я маю годувати сім’ю? А в мене жінка, двоє дітей, батьки пенсіонери, яким теж зараз важко!

- Що ви надалі збираєтеся робити? Якими будуть наступні кроки страйкарів?

- Поживемо – побачите самі!

P.S.

Буквально сьогодні зранку від одного з роздратованих пасажирів, який в позі букви «Зю» їхав, і, очевидно, вже спізнювався на роботу, почув вигук, від якого реготом вибухнула вся маршрутка: «Я ще трохи зачекаю, але якщо Шиба найближчим часом не виплатить зарплату тролейбусникам, то ввірвуся в міську раду, знайду його і … позбавлю Богдана Павловича чоловічого «достоїнства».

Степан Вархайт