І тут варто внести поправку, якраз до звіра бідного у держави, чи то пак її слуг, руки якраз доходять дуже активно. Як каже лісник, своє ім’я з відомих причин він попросив не називати, протягом останніх років відстріл тварин ведеться доволі інтенсивно. «Єдине, чого зараз вдосталь – це кабанів, бо людські городи дозволяють їм не турбуватися про їжу. А ось велика рогата худоба: лосі, кози, олені – рідкість для наших лісів, хіба десь з-за кордону заблукають».
Стосовно великого добра від орендаря і економії на єгерях, лісник сміється: «Де ви бачили, щоб щось було безплатно? Скажу вам так, якщо мисливець бере ліцензію, то це зовсім не означає, що буде впольовано саме ту кількість звіра, на яку дано дозвіл, під шумок б’ють все що рухається. А ви уявіть, якщо на кілька років таким людям віддати у власність ліс, навіть білок не буде, не те що, іншої живності». Оренда для лісу – це ще страшніше, ніж приватна власність. Бо передбачає споживацьке ставлення до природи: вибрати все що можна і віддати назад державі. Мій прадід до війни мав свій ліс. Він не просто рубав дерево і масово продавав. Він садив цей ліс, знав, яке дерево вже готове до зрубування, а яке ще не варто чіпати, те ж саме з тваринами. Господар дійсно зацікавлений у примножуванні багатства, тільки на жаль майже не лишилося їх – господарів. Користувачі, саме так можу охарактеризувати орендарів. Дійсно, єгерів на сьогодні не вистачає, на мою думку, хтось в цьому зацікавлений, адже лісники в міру можливості все ж контролюють та присікають браконьєрство, а єгері орендованого господарства захищатимуть ліс від чужих для того, щоб свої вистріляли те, що є на орендованій площі. Одним словом, як не крути, а тваринам доведеться сутужно, та й людям добра мало буде. Це я так про Кіровоградщину згадав…"

Розмовляла Лариса Кузнєцова