А от прем'єр-міністр Юлія Тимошенко, схоже, взагалі не думає надавати будь-яких звітів про виконання взятих на себе зобов'язань. Що не виглядає дивним, якщо взяти ті ж самі обіцянки й подивитися на їхнє втілення в життя. Судіть самі:

1. Протягом двох років після приходу до влади - повернення всіх знецінених заощаджень колишнього Ощадбанку СРСР (загальна сума - близько 128 млрд. грн.).

Акція Кабінету Міністрів щодо видачі тисячі гривень замість знецінених внесків в «Ощадбанку» («Юліїної тисячі») мала на меті не поліпшити рівень життя українців, а як найвище підняти рейтинг самої Тимошенко. У підсумку - роздача грошей привела до нового витка інфляції, «з'їла» вартість грошей, а заодно - і добру частину рейтингу прем'єра. На даний момент виплати взагалі припинені. Якщо вірити заявам Юлії Тимошенко, то 6 з 8 мільйонів чоловік одержали свою тисячу. У свою чергу в Секретаріаті Президента й «Ощадбанку» стверджують, що 6,4 млн. чоловік із числа що встигли зареєструватися до червня 2008 року (коли реєстрацію припинили) обіцяних грошей таки НЕ одержали. А всього обманутих вкладників більше 20 млн.

2. Скасування обов'язкового військового призову з 1 січня 2008 р. і перехід армії на контрактну основу.

Незважаючи на застереження експертів, електорат повірив. Після виборів тодішні коаліціянти з « НУ-НС» виступили проти, цілком обґрунтовано відзначаючи, що неможливо одним розчерком пера зробити армію професійної. Так і вийшло. В 2009-му теж нічого не змінилося. Армія комплектувалася й продовжує комплектуватися на призовній основі. Природно, ніхто не вибачився перед матерями й призовниками. Замість цього звучить невизначене: «Ми над цим працюємо».

3. Скасування ПДВ, найскладнішого податку в державі.
Дивна справа, як тільки політики опиняються в опозиції або на старті виборчої кампанії, так відразу багатостраждальному ПДВ дістається й у хвіст, і в гриву, причому так вийшло, що від нинішнього прем'єра - найбільше. Вона ще з кінця 90-х пророкує йому безславний кінець в Україні, що все ніяк не наступає. Списано стоси паперів із пропозиціями замінити його новим фіскальним інструментом, але все марно. Ні в перше своє прем'єрство, ні в друге леді Ю не спромоглася прямо заговорити про скасування. Але, оскільки відмовлятися від передвиборних обіцянок скасувати ПДВ ще занадто рано (це ж чи не сама більша стаття бюджетних надходжень), то в так і не затверджений проект урядової програми «Назустріч людям» була внесена розпливчаста обіцянка зробити порівняльний аналіз застосування ПДВ і альтернативних фіскальних механізмів, і вже після того визначитися, чи міняти шило ПДВ на мило багаторівневого податку з обігу. Однак у нинішній кризовій ситуації «наукові» досліди із ПДВ дорівнюють видовбуванню дірки у дні човна. Але ж є ще міжнародне співтовариство, що нам дає гроші. А раптом не зрозуміють і почнуть скоса дивитися?

4. Підтримати Ющенко на президентських виборах.
Думаємо коментарі тут зайві.

Втім, на носі нові вибори й нові обіцянки. Он уже люди, що перебувають на квартирних чергах у передчутті здійснення омріяного, потирають руки, їм пообіцяли викупити 10 тисяч квартир і роздати «безплатно». Та що там квартири?! Незважаючи на кризу, розруху, дефіцит бюджету й постійні залучення кредитів МВФ, Україна розраховується із зовнішніми боргами, виділяє мільйони на ювілейні медалі до дня Перемоги (замість того, щоб дати гроші тим ветеранам, що залишилися) і надає гуманітарну допомогу країнам Південної Америки. Аж гордість бере за державу. От би тільки хоч щось реальне робилося...