Процес узгодження й прийняття державного бюджету на 2010 рік обіцяє бути таким же болючим. Але вже зараз можна прокоментувати ті дані, що були представлені урядом Тимошенко.

Насамперед, бюджет 2010 року буде нереальним бюджетом. Тому що великі сумніви викликає рівень дефіциту бюджету. Він запланований приблизно в 4%. Нагадаю, що до кінця 2009 року дефіцит бюджету разом з НАК «Нафтогаз» і рекапіталізацією банків буде становити 11-12%. За рахунок чого уряд збирається в три рази знижувати бюджетний дефіцит? Де ці інструменти? На них було б цікаво подивитися.

Наступний нереальний показник - це показник державного боргу. Тимошенко заявила про те, що рівень державного боргу в 2010 році буде знижений і складе близько 30% ВВП. Але давайте подивимося на речі тверезим поглядом. На сьогоднішній день, до кінця 2009 року, рівень державного боргу буде становити приблизно 36% ВВП - утроє більше, ніж 1,5 роки тому. Тимошенко є чемпіоном з нарощування державних боргів. У наступному році потрібно буде додатково профінансувати бюджетний дефіцит і державні гарантії на суму порядку 90 млрд. гривень. При цьому, за найоптимістичними розрахунками, рівень державного боргу може скласти приблизно 390-392 млрд. гривень, тобто більше 40% ВВП. Такі темпи росту державного боргу викликають великі побоювання. Такими високими темпами звичайно рухаються в бік дефолту, і дуже не хотілося б, щоб Україна була втягнена в цей сценарій.

Наскільки реальний показник інфляції споживчих цін менше 10%? Поки що, за підсумками 2009 року, ми можемо сказати, що в реальності цього показника ми можемо сумніватися. Швидше за все, він може скласти не менш 12%.

Чому так важливо мати реальні макропоказники? Тому, що від них буде залежати, які доходи одержить бюджет, чи зможе він профінансувати всі необхідні видатки, як країна буде обслуговувати державний борг.

Черговий показник, що не може не здивувати, - середньорічний показник обмінного курсу, що закладений при розрахунках бюджету. Цей показник становить 7,5 гривень за долар. Цифра чудова. Напевно, вона б нам дуже сподобалася, якби вона була реальною. Але той, хто зараз проходить повз банківські установи й дивиться на обмінний курс долара, вправі засумніватися в реальності цього показника. Чому він такий важливий для нас? Тому, що від нього залежить обслуговування державного боргу. Нереальний макропрогноз завжди приводить до ручного керування економікою, недовиконання соціальних і інвестиційних програм і прагнення викачати побільше ресурсів з бізнесу.

Що ще в проекті бюджету-2010 заслуговує на особливу увагу? Те, що ще ніколи головний фінансовий документ країни не припускав такого фантастичного масштабу ручного керування економікою.

По-перше, уряд хоче привласнити собі право самостійно збільшувати обсяг державного боргу, змінювати показники державного бюджету, надавати кредити Пенсійному фонду й місцевим радам. Для цього йому не потрібний буде парламент. Якщо уряд захоче і якщо проголосує бюджет, він зможе вирішувати ці питання самостійно.

Виникає питання: чиї гроші збирається розподіляти уряд? Якщо це гроші особисто Юлії Тимошенко - немає проблем. Але якщо це державні гроші, то право збільшувати державний борг і бюджетний дефіцит Кабінету Міністрів може надати тільки парламент, що приймає зміни до бюджету. І то, у випадку, якщо для цього є об'єктивні причини.

Ручне керування економікою - це характерний стиль Тимошенко в галузі державного керування. Ручне керування ніколи не приводило до стабільного економічного росту. Воно вело до корупції, непрозорості й , і зрештою , до розтринькування державних грошей.

Ще один аспект. Тимошенко заявила, що бюджет 2010 року - це бюджет розвитку. Чи так це? Одна цифра: частка видатків на розвиток у бюджеті 2010 року становить 17%. У бюджеті 2009 року вона становить 20%. Як же в такому випадку бюджет 2010 року можна називати бюджетом розвитку? У бюджеті-2010 у видатки на розвиток, крім усього іншого, увійшли, наприклад, компенсація різниці між цінами й тарифами на газ для НАК «Нафтогаз України». Навряд чи це можна назвати видатками розвитку.

Отже, грошей на розвиток не було, їх і не буде. Але це ще не все. Як можна виділяти дотації різним галузям? Їх можна виділяти з бюджету прямо. Як правило, це дуже прозорий процес. У такому випадку легко зрозуміти, куди йдуть гроші. Можна виділяти дотації в частину державних гарантій позики. Отож, у бюджеті 2010 року Тимошенко пропонує скоротити прямі дотації. Наприклад, вуглярам і Укравтодору прямі дотації скоротять на 10-12% у порівнянні з поточним роком. Тобто не буде в нас доріг до Євро-2012. Зате пропонується інструмент видачі державних гарантій під кредити. Ми пам'ятаємо історію видачі державних гарантій на 10 млрд. гривень незрозумілим канадським і австрійським фірмам на так звану реформу медичного обслуговування. Це відбулося в серпні місяці. Як правило, механізм видачі державних гарантій дуже «своєрідний» - там легко маніпулювати коштами, легко вибирати в ручному режимі, кому дати кредит, що буде видавати держава.

Наприкінці 90-х років всі країни з перехідною економікою разом зі Світовим банком жорстко критикували бажання роздавати на право і на ліво державні гарантії й кредити. Державні гарантії до кредитів - це шлях до дефолту. От що говорили міжнародні експерти.

Ще один цікавий факт. Юлія Тимошенко заявила, що абсолютно реформістський характер бюджету 2010 року пов'язаний з реформою в місцевих бюджетах. У чому ж реформа? Реформа полягає в тому, що без подолання вето Президента в положення Бюджетного кодексу були внесені положення закону про бюджет 2010 року. Це протиправний шлях рішення питання.

Що ж пропонується місцевим радам? А пропонується тільки одне - вишикуватися в чергу в Кабінет Міністрів всім керівникам, починаючи від рівня районних рад. Вишикуватися за одержанням рішення, що затверджує їхні бюджети. Вишикуватися за одержанням дозволу одержувати так звану інвестиційну субсидію, тому що механізм її роздачі не прописаний. Це означає тільки одне - приходь у Кабмін, проси, і якщо ти лояльний - ти одержиш те, що просиш.

Бюджет-2010 передбачає розподіл грошей між місцевими й районними радами. Добре це або погано? Добре, коли це підготовлено. Погано, коли ніхто до цього не готовий. Уявіть собі, що зараз якийсь голова місцевої ради одержить у своє розпорядження вдвічі більше грошей. Як він буде ними розпоряджатися? Чи буде він у стані виконати всі функції, які на нього покладені, і забезпечити населення всіма послугами? Відповіді - немає.

Що буде відбуватися на рівні району, якщо район одержить десь на 40% менше коштів. Функції по обслуговуванню дитячих садків, шкіл, медичних установ з його зняті? Немає. Але гроші зняті. Що робити району? Чекати трансфертів? Просити в Тимошенко?

Тому можна затверджувати наступне. Коли в країні немає порядку, коли єдиним методом державного керування стає максимальна централізація ресурсів, тоді з'являється економічний диктатор, що концентрує у своїх руках всю повноту економічної влади. Чи веде це країну до стабільного розвитку? Історія показує, що ні. Прийняття цього бюджету небезпечно й для населення, і для бізнесу, і для місцевих рад, і для країни в цілому.

Прес-служба Партії регіонів