 Найбідніші сьогодні більше за всіх відчувають кризу. Криза отруйною рідиною проникла у всі шпаринки: в усі галузі економіки і сфери життя суспільства. Лакмусовим папірцем процесів, що відбуваються в цих сферах, є рівень безробіття, хоча декларована цифра не є реальною.
Крива зайнятості населення України стрімко поповзла вниз. Кількість пропозицій робочої сили, кажуть, зашкалює, а попиту на певні категорії працівників немає зовсім, а деяких конкуренція приголомшує і вражає.
Хоча обласна служба зайнятості проводить систематичну профорієнтаційну роботу з молоддю, що навчається (групові інформконсультації, профорієнтаційні уроки, презентація професій, ярмарки професій, семінари з техніки пошуку роботи), запроваджено поіменний контроль за працевлаштуванням молоді на перше робоче місце з прийнятною зарплатою та подальшим закріпленням її на виробництві, – проте ці заходи сьогодні не захищають повною мірою молоду людину від безробіття, бо є загроза бути звільненим у числі перших.
Відкриваю газету з оголошеннями по Волині. Пропозиції здебільшого однотипні: або сітковий маркетинг, або менеджер з реклами чи продавець. Це означає, що у кожному із цих варіантів освіта принипового значення немає. Далі дивимось рубрику "шукаю". Тут ще жевріє надія. Люди готові бути бухгалтерами, водіями, юристами, стилістами, вителями та швачками. Хоча, варто зазначити, що більшу частину у пошуку роботи займають оголошення про нянь, охоронців, прибиральниць. До слова, незважаючи на заяви центрів зайнятості про брак робочих спеціальностей і затребуваність їх на українському ринку - після перегляду газети подібні заяви не підтверджуються. Бо і будівельники, і електрики, і сантехніки у надлишку представлені на ринку праці. Натомість, через зупинку будівельно-ремонтних робіт в області, ця категорія працівників знову змушена шукати роботу у закордонних наймах. Ще до початку кризи роботодавці надавали перевагу спеціалістам з досвідом роботи, а натомість пропонували зарплату, м’яко кажучи, не надто високу. Сьогодні, прикриваючись магічним словом «криза», мало хто пропонує молоді заробіток вищий від 600 гривень. Зовсім не йдеться про надання житла, кредитів, соціальний захист чи перспективу кар’єрного росту. Хіба такі умови можуть привабити молодих спеціалістів? Неприємно бути на початку життя у списку «гнаних та голодних» без надії на «світло в кінці тунелю»
За статистичними даними ФПО, молодь серед членів профспілок становить 33,4 %. Тому декларативно ФПО говорить, що не може залишатися осторонь проблем соціально-економічного й духовного захисту молоді. Та за красивою фразою – практична порожнеча. Одним із дієвих засобів захисту людини праці, зокрема молодих працівників, кажуть, є колективний договір, який мало коли працює насправді дієво. Підприємства загнані в глухий кут і через неповернення державою ПДВ. Уряд « тихою сапою» стриже своїх реальних годувальників та про себе метикує - «а може обійдеться…» Не обійшлося, бо саме такі дії і заклали фундамент довгострокової економічної кризи в Україні. Повернення ПДВ у «ручному керуванні» за принципом « тому дам, а тому не дам», є не тільки безсоромним грабунком ледве жевріючої, латаної перелатаної відсталої економіки, але і гвіздками в її домовину. Закони економіки суворі і не вибачають помилок. А черги безробітних є вже неминучим наслідком діючої економічної профанації. Сьогодні в нових умовах роботодавці подалися в «раж», подекуди безжально експлуатуючи своїх працівників, з посмішкою вказуючи пальчиком на чергу голодних безробітних.
|