22 вересня Печерський райсуд Києва заборонив розповсюдження будь-якої недобросовісної реклами про діяльність прем'єр-міністра, голови партії "Батьківщина" Юілії Тимошенко. Разом із позовом партії "Батьківщина" цей же Печерський суд у його забезпечення вирішив «заборонити відповідачу та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам, незалежно від форми власності, розміщувати на біг-бордах, інших зовнішніх рекламних носіях, радіо та телебаченні, мережі Інтернет, в електронних засобах масової інформації будь-яку недобросовісну рекламу щодо діяльності Глави Уряду України – Голови політичної партії ”Всеукраїнське об”єднання „Батьківщина”», оскільки «така реклама носить антисоціальний характер і дискредитує уряд».

Передісторія питання: Печерський суд прийняв це рішення за позовом "Батьківщини" до громадянина Петра Підлубного, який розіслав відео-ролик під назвою "Краще б вона відпочивала, ніж працює" в усі центральні телеканали. Власне, перед нами фінал-апофеоз демократії "по-тимошенківськи». Віднині, ті хто вважає своїм громадянським обов'язком виступати проти авантюристичної, безвідповідальної, авторитарної політики Юлії Тимошенко - можна переслідувати за законом, на виконання рішення суду.
На підставі позову юристів «Батьківщини» заборонено розповсюдження антиреклами про Тимошенко не лише відповідачу у судовій справі, але й усім юридичним та фізичним особам «будь-який недобросовісної реклами щодо діяльності Юлії Тимошенко».

Виникає просте питання: Хто має право і хто буде вирішувати, яка інформація про Тимошенко є добросовісної, а яка ні? Який ролик, публікація, висловлювання, зображення дискредитує Тимошенко, а що ні? І взагалі, що таке "недобросовісна реклама"?

Законом України "Про рекламу" (270/96-ВР) передбачено й чітко визначено наступні формулювання: «Реклама - інформація про людину чи товар, розповсюджена у будь-якій формі та будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес про цю людину або товар».

«Недобросовісна реклама - реклама, яка вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам, державі чи суспільству внаслідок неточності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця та способу розповсюдження».

Отже, судом визначено заборону до розповсюдження на території України будь-якої рекламної інформації, що може ввести в оману споживача.
Повернемося до Закону України про рекламу. Пункти 1 і 2 статті 10 цього Закону звучать так:

Стаття 10. Недобросовісна реклама

1. Недобросовісна реклама забороняється.

2.Відповідальність за недобросовісну рекламу несе винна особа.
Отже, своїм визначенням суд лише погодився з існуванням пункту 1 статті 10 "Закону про рекламу".

Ще деякі моменти. Дивіться самі: заборонено розповсюдження ролика «Краще б вона відпочивала, ніж працює". Хто така «вона»? Чому саме Юлія Тимошенко відчула несумлінність і антисоціальність цієї реклами? Нагадаю читачеві, що сам рекламний хід «Вона працює, вони ...» був обраний піарниками Тимошенко саме для того, щоб уникнути звинувачень у тому, що прем'єр заздалегідь розпочала свою виборчу кампанію. Тому й була обрана анонімність реклами. А може «вона» - це абстрактна доярка, колгоспниця? Або конкретна країна - Україна?

Якщо бути послідовним, тоді вже треба заборонити і всі Юліни "Вони зраджують - вона працює". Якщо без подвійних стандартів підходити, це було б логічно. Або суддя вчинив кримінальний злочин, якому є визначення "прийняття завідомо неправосудного рішення"?

Рішення у справі "Батьківщина" проти громадянина Петра Підлубного ухвалив суддя Сергій Вовк. Запам'ятаємо це ім'я чергового «гробаря» демократії в Україні».

Говоримо чергового, бо суддя Сергій Вовк гідний опинитися в одній низці із сумнозвісним суддею Київського окружного апеляційного суду Олегом Бачуном, який у вересні 2007 року дозволив президенту Віктору Ющенко особисто агітувати за блок "Наша Україна - Народна Самооборона". Проти цього заперечували: Президент, посадова особа - представник держави Україна, агітує за одну із політичних сил.

В одному ряду з суддею Приморського райсуду Одеси Юрієм Кушніренком, який у вересні 2006 року прийняв рішення звільнити з-під варти Султанбека Айдамірова, уродженця Грозненського району РФ, відомого в кримінальному світі як «Султан».

З суддею Донецького обласного апеляційного суду Іваном Корчистим, який вів справу про вбивство журналіста Ігоря Александрова і в лютому 2002 року у ході засідання Вищої ради юстиції заявив, що "не заперечує, що порушив закон".

Прихильники Тимошенко вже кажуть: «А до чого тут вона? Суд виніс рішення. Замість того, щоб суд критикувати, всі дружно повісили собак на Тимошенко!». Таким «наївним», а може й тим, хто грає у наївних, варто заперечити: „Ви вірите, що суд прийняв таке рішення без стимуляції з боку Тимошенко? Або її юристів?”. Суддя Сергій Вовк хоче не увійти в історію, а «вляпатися»?

«Печерське правосуддя» - так буде правильно віднині називати судову заборону на публічну критику діяльності Тимошенко. До цього все були квіточки, зараз пішли ягідки.

Згадайте: 12 червня 2009 журналіст Володимир Павлюк звільнений з посади ведучого і шеф-редактора програми «Репортер» на Новому каналі - після демонстрації запису заяви Юлії Тимошенко зі словами «Пропало все». 7 лютого 2008 рішенням Кабінету міністрів Тимошенко міністрам і чиновникам заборонено говорити з журналістами без санкції вищого керівництва уряду. 15 лютого 2009 депутат від БЮТ

А. Яценко зареєстрував законопроект про внесення змін до Кримінального кодексу України. Згідно з яким у Кримінальному кодексі відновлюється стаття про наклеп.
Потрібен новий плакат: «Вона працює - Свобода слова відпочиває". Поки суддя Вовк не заборонив і його.

Андрій Костенко