Необхідно відзначити, що цю проблему молодь не сама для себе створила. Соціальна нерівність і вбогість породжені діями влади. І вирішити цю проблему наша влада не в змозі - і, що найцікавіше, вона навіть не збирається її вирішувати. Оскільки саме представники влади і є ті люди, які отримують прибуток з такого стану речей, експлуатуючи незахищену частину суспільства.

Наступна проблема - злочинність. Відомо, що дитяча й підліткова злочинність росте, і взагалі злочинність у нас практично – доволі молода, викликана соціальною нерівністю й бідністю, а також легкою доступністю алкоголю й наркотиків. Бо офіційна ідеологія, ідеологія капіталізму, орієнтує всіх на матеріальний успіх, а матеріальних коштів на всіх не вистачає, оскільки розподілені вони більш ніж нерівномірно й значна частина населення ними обділена й не може їх одержати легально, тому ця проблема, породжена владою, нею ж вирішена бути не може. У таких умовах подальше омолодження злочинності й збільшення числа жорстоких і тяжких злочинів, вчинених підлітками й молоддю - явище природне й , на жаль, неминуче. Якщо такий безлад і далі залишатиметься в країні.

Зрозуміло, влада не збирається нічого змінювати. Існуюча сьогодні «правоохоронна» система - це величезний пилосмок, що висмоктує гроші з бідних і не обраних владою та перерозподіляє ці гроші на користь багатих і тих, хто має владу. Родини молодих людей, які переступили межу закону - джерело постійних доходів для адвокатів, міліції, прокуратури, суддівського апарату. Тому ніхто з них не зацікавлений у зниженні злочинності, скороченні числа злочинців, боротьбі зі злочинністю. Який же дурень буде різати курку, що несе золоті яйця?

Відзначу ще одну проблему соціально-економічного блоку: закриття каналів вертикальної соціальної мобільності, перетворення нашого суспільства в станове, навіть у кастове. Відсутність у бідного здобути якісну освіту залишає їх довічно на соціальному дні. Непричетність до кланів, що пробились до влади, перешкоджає соціальному просуванню навіть тих, хто талановитий від природи або зміг чудом ( завдяки, наприклад, наполегливості) одержати гідну освіту: перспективні та прибуткові робочі місця все одно вже зарезервовані за своїми, і «чужих» туди не беруть.

Яскравий приклад тому, мій знайомий, що закінчив університет з «червоним» дипломом, - нині працює на автозаводі сторожем, хоча там вистачає посад, які він міг би займати зі своєю кваліфікацією. І все тому, що він «не свій». Думаю, кожний з вас має масу таких прикладів.

Влада навіть не сприймає це як проблему, оскільки це не її проблема, тобто не проблема богатих, не проблема правлячого класу України - бюрократа-буржуазії.

Це всього лише невелика частина тих проблем, з якими зіштовхується наша молодь. Але ж є ще культурна та духовна деградація (суспільства в цілому й деградація молодіжної культури в першу чергу), руйнування системи сімейних і соціальних цінностей, підміна справжніх ідеалів і багато чого іншого.

У цьому контексті показові слова народного депутата України від Партії Регіонів, екс-міністра зі справ сім’ї, молоді й спорту Віктора Коржа - «Багато хто в країні знають, що цей рік оголошений Президентом - роком сім’ї, молоді й спорту. Однак, програми молодіжно-житлового кредитування, програми щодо розбудови спортивних майданчиків, розвитку здорового способу життя й багато чого іншого Кабінетом Міністрів навіть не були розглянуті, а тому й не фінансуються. Так що ж зроблено конкретно для молоді? Відповідь одна: нічого»

Влада ці проблеми вирішити не в змозі. Навпаки, влада їх породила й влада матеріально й політично зацікавлена в наявності цих проблем. Влада (правлячий клас) винна в том, що ці проблеми взагалі існують.

На закінчення хочу підкреслити: наше суспільство важко хворе. Від того, що наша влада приховує існування хвороби, хвороба не зникне. Навпаки…