 Людина з трибуни скоромовкою висловлювала думки, мовою, яка для преси не зовсім підходить. Він пропонував перетворити всю область на суцільні мисливські угіддя і роздавати їх приватним особам. У лісі буде рай і вівці спатимуть з вовками. Потім виступав інший оратор. З місця: «Не треба робити метушню там, де не варте демагогії…», «Я відкритий і прозорий – це не трагедія…», «А те, що комусь там свербить, то хай почухає лівою рукою! Саме – лівою!»
Це зовсім не кошмарний сон, а засідання Волинської обласної ради. Перший оратор – начальник державної екологічної інспекції у Волинській області, Олег Кіндер, він же – депутат облради. Другий – голова облради Анатолій Грицюк. За інтелектуальним рівнем, освіченістю та внутрішньою культурою вони схожі, як яйця і створені один для одного, як сир для червоного вина.
Не в інтересах зайця
Ще не висохло чорнило «таємних» листів Анатолія Грицюка на адресу Юлії Володимирівни з доносами на своїх партійних опонентів, як 18 вересня на черговій сесії облради її голова вивісив перед земляками не зовсім свіжу білизну. Окрім розподілу коштів Стабілізаційного фонду, які були виділені для Волині, Анатолію Грицюку не дають спокою волинські ліси, які на його думку є справжнім клондайком.
За прийнятим в той же день документом «Про надання мисливських угідь у користування» (№ 24/15 от 18.09.2005 г.) неозброєним оком проглядаються аж ніяк не загальногромадські інтереси. Згідно з рішенням «користувачам» дістануться косулі, кабани і лосі, а усім іншим – роги і копита. Для прикладу, пункт 2 рішення: «Надати у користування мисливські угіддя терміном на 15 років користувачам… згідно з наданим Переліком користувачів». Під «користувачами» стоять скромні романтичні назви фірм: ПП «Ольвіта, МП «Вероніка», «Павлівське мисливське господарство». Мисливські угіддя не виставлені на аукціон – вони просто подаровані волинському бомонду. Аналогічним чином в області були роздані озера і ставки, риба в озерному краї стала найдорожчою в Україні. Варто зауважити, що на пропозиції піврічної давності впорядкувати реєстр орендарів водних об’єктів, ніяких конкретних кроків зроблено не було. І до цього часу невідомо хто, скільки, і на яких підставах орендує той чи інший об’єкт.
Втім, суть справи не стільки в угіддях і сумному майбутньому тварин, а у протизаконності рішення. Як показало журналістське розслідування, облрада всупереч ст. 22 Закону України «Про мисливське господарство і полювання» не узгодила своє рішення із спеціальним органом виконавчої влади Волинське обласне управління лісового і мисливського господарста.(ВОУЛМГ) Крім того, рішення не узгоджене з обласною держадміністрацією і органами місцевого управління по охороні навколишнього середовища. Проект рішення не обговорювався ні на засіданні колегії облради, ні у постійно діючій комісії облради з питань екології і раціонального використання природних ресурсів.
Звідси висновок: люди, які отримують зарплату за охорону природи, як правило і є головними організаторами «мисливських утіх» чиновників.
У зв’язку з цим ВОУЛМГ просить облпрокуратуру рішення опротестувати. Усі пам’ятають час, коли лунали гучні промови про те, що бандити і спекулянти з партноменклатури розсовують по кишенях народне добро. Як тільки розмови трохи притихли, як розсовування почалося ще з більшою інтенсивністю. Прибічники «помаранчевої» команди, розуміючи недовговічність «надутого» правління, прагнуть оформити все якнайшвидше.
Основна мета постанови – міцно закріпити угіддя за «користувачами» для «царських» полювань і гучних гулянок під солов’їні піснеспіви. Усе буде організовано таким чином, що жоден лісник, жодні збирачі грибів, ягід та лікарських рослин навіть носа не зможуть сунути до лісу.
Варто зазначити, що майже пів року тому Анатолій Грицюк уже виносив на сесію питання про виділення лісу у приватне користування мисливським угіддям. Виносив він його двічі, а може й тричі, усі ці рази депутати блокували проект постанови. Втім, тоді Анатолій Петрович красномовно давав зрозуміти, що все одно буде так, як він хоче. «Не протиснемо сьогодні, протиснемо наступного разу» - це дослівна репліка очільника обласної ради.
І ще, до цього часу не відомо достеменно, яким чином Олег Кіндер обійняв таку високу посаду. Відомо, щоправда, завдяки кому. Майже для усіх, крім хіба самого Анатолія Грицюка - це був справжній кіндер-сюрприз. Втім, для того, щоб розділяти природо Волині між «своїми», особливого розуму не треба, особливо, якщо тебе «кришує» сам голова обласної ради.
За нинішнього складу облради іншого рішення і не могло бути, адже 40 депутатів із 80 представники БЮТу. І нічого, що після прийняття таких документів в українських лісах буде пусто, як на вокзалах вранці першого січня. Але це лише початок. Потім настане другий переділ угідь, оскільки, сьогодні частина з них ще перебуває під юрисдикцією держави і громадських організацій. Це обов’язково станеться, оскільки є за що боротися: олені, кабани, лосі, порох, кров на снігу, горілка… Це так романтично, як на світанку людства
Слова мають значення
Про «грицюкізми» голови облради, процитовані на початку публікації, на Волині ходять легенди. Ними перенасичені місцеві інтернет-видання. Анатолія Петровича можна цитувати до нескінченності: «Сволоччю я ніколи не був», «Щоб звернення було хльостке, як вистрел!».
Зважаючи на те, що люди вже не схильні голосувати за прапори, швидше за все Грицюка у наступній каденції в кріслі голови облради вже не буде, але Волинь, схоже, не скоро його забуде. Вміючи писати лише з помилками, він відкрив дорогу у владу собі подібним, обмотавшись біло-червоним стягом Блоку Тимошенко.
І головна небезпека в тому, що рівень таких чиновників веде до деградації суспільства, до занепаду престижу розумової праці, до відрази до держслужби, до числених соціальних деформацій. Частина з них уже проявилися, з частиною ще доведеться зіштовхнутися.
А ще у Анатолія Петровича є улюблена тема: усім світять нари і баланда, яку будуть їсти ті, хто йому не до душі, а коли «Юлія Володимирівна стане президентом» тоді стережіться опоненти і недруги. Адже шефиня уже неодноразово натякала на користь диктатури.
Що буде з мисливськими угіддями Волині?
Невдовзі виявилось чиї все ж таки інтереси лобіює голова облради. Як повідомив начальник мисливського господарства ВОУЛМГ Руслан Люшук, засновником МП «Вероніка» є такий собі Віктор Кавас – мешканець Ковеля (земляк і близький товариш Олега Кіндера), головного інспектора волинської природи, у рідних пенатах його охрестили «спиртовим бароном» (поруч кордон з ЄС, і український спирт має великий попит). Приватні мисливці у господарстві брати Кіндери, а також начальник Ковельського водоканалу Михайло Сидоренко. До речі, Сидоренку виставлена претензія на 915 563 грн. за збитки, нанесені державі у результаті зверхнормового викиду забруднюючих речовин у річку Турія (Ковельський район), у результаті чого цьогорічним літом загинуло близько десяти тон риби. Концентрація заліза у воді перевищувала допустиму норму в 11 разів, азоту амонійного – у 27,6 рази!!!
Подейкують, що у мисливські угіддя «Вероніки» разом із згаданими мисливцями з німецьким п’ятизарядним «Вінчестером», інкрустованим сріблом, заглядає і обласне начальство. Покровительство – своєрідна доля у «Вероніці».
Про браконьєрство на території МП «Вероніка» у минулому році писало інтернет-видання «Ковельська правда». А те, що у провінційному Ковелі, де полковників міліції стріляють прямо у під’їздах житлових будинків, ще збереглись «барони», не дивно. Дивним є те, хто сприяє їхнім розвагам із мисливською зброєю, а ще цікаво, чи розв’яже ковельська Феміда на все, що відбувається, свої міцно зав’язані очі?
Чи є надія, що рано чи пізно знайдеться сила, яка зуміє ліквідувати чиновницькі пресловуті привілеї, які заганяють область у середньовіччя, і вдихне життя у ті ініціативи, які потопають у лобістсько-бюрократичному болоті? Хотілося б, щоб така злочинна діяльність не мала продовження.
За матеріалами тижневика "2000"
|