Як розповів пан Григорій вони із сім’єю уже 9 років проживають у ветхій квартирі. Будинок, іншу половину якого займає психічно хворий чоловік перебуває в категорії таких, що підлягають знесенню. Та це не головне. У родині пана Григорія троє людей мають групу по інвалідності. У дружини психічне захворювання і відкрита форма туберкульозу. Внаслідок обмежених житлових умов хворобою заразився і восьмирічний онук пенсіонера.

За законом, сім’я у якій хоча б один хворий на туберкульоз має право на окреме житло. Лучанин неодноразово звертався до міської ради, але там відмову мотивували відсутністю коштів та квартир. В ОДА теж розводять руками на проблему Григорія Бобровського. Разом з тим, колишньому заступникові голови обласної адміністрації виділили суму, на яку можна купити не одну, а цілих чотири квартири. Це означає, що поза чергою житло отримують і великі чини і народні обранці, а працівники із 40-річним стажем змушені проводити свою пенсію оббиваючи пороги чиновницьких кабінетів. Не секрет, що більшість щасливих власників державних квартир цілком мають можливість їх купити за власні кошти, але все ж влада захищає інтереси багатих людей і практика неодноразово це демонструє.
Такі зволікання чиновники аргументують тим, що у Бобровських все ж дві кімнати, а тому при бажанні здорових членів сім’ї можна ізолювати. Хоча зрозуміло, що на практиці це неможливо. Подібні ситуації – не лише проблема людей, а також прогалини законодавства. Україна до цього часу керується житловим законодавством УРСР, стаття 46 якого визначає категорії населення, які мають право на отримання житла. Втім, часи міняються і внаслідок катастрофічних умов у сфері охорони здоров’я, соціального захисту кількість претендентів щороку зростає, втім, на такий попит пропозиція держави наразі нульова. А ті квартири, які ще є з минулого часу, людям дають за залишковим принципом, тобто, спочатку чиновникам, а народу – поодинокі об’єкти та й то перед виборами в рекламних цілях.

Світлана Задорожна