Слова Кириленка – промовисті. Як то кажуть, «шило в мішку» не сховаєш. Але важливо пам’ятати ось про що - за «Повістю временних лет», княгиня Ольга у 946 році спалила живцем древлян, що не підкорилися їй. На що натякав Іван Кириленко?

Культ особистості Тимошенко - це не тільки хвалебні і напевно не завжди розумні слова її соратників. Культ Тимошенко - це - ручне адміністративне управління економікою, наступ на бізнес та економічні свободи, безсистемність дій, диктат і відверта самореклама.

Кадрова політика

"Я ставила собі запитання - чому саме наша команда і я, як прем'єр, опинилися при владі за таких важких кризових умов ... Я думаю, це не випадково. Господь приводить для країни ті команди, які можуть тримати удар", - заявляє Тимошенко.

Давайте залишимо Господа у спокої, Він тут ні до чого. Команда Юлії Тимошенко і вона сама опинилися біля керма українського Кабміну у зв'язку з прозаїчнішими обставинами, які не мають відношення до потойбічного: достроковими парламентськими виборами 2007 року. Які відбулися, додамо, внаслідок виведення Тимошенко власних депутатів з парламенту. А також – отриманням голосів шляхом обману виборців.

Не треба вплутувати Господа в наслідки походу Тимошенко у владу. Одне з двох: або їй було видіння, коли вона 16 жовтня 2008 видала заяву «Юлія Тимошенко не бачить ознак фінансової кризи в Україні», сказавши, що «проявів світової фінансової кризи в Україні ні в яких формах не існує», або це питання не до Господа, а до лікаря-офтальмолога.

Як і в класичному культі особистості, Тимошенко не потрібні розумні, не потрібні талановиті. Потрібні віддані, потрібні фанатичні. Не будемо забувати, що саме за Юлією Тимошенко включення до передвиборного списку БЮТ «короля Кіровоградщини» Віктора Лозинського (який заявив у випуску програми «Нагорі» телеканалу ТВі 28 червня 2009 року - «те, що у моєму рідному районі, у 2007 році проголосувало 60 відсотків за БЮТ, а рідне селище, райцентр віддали навіть 72 відсотки, я думаю, що ці цифри кажуть самі за себе»). І навіть кримінального авторитета «Москву», що пройшов за списками БЮТ до Житомирської облради.

Згідно із внутрішньою логікою культу особи, союзників беруть на роботу, коли вони потрібні, і здають, як тільки вони перестають такими бути. 18 грудня 2007 року, представляючи перед голосуванням у парламенті екс-соціаліста Йосипа Вінського, як нового міністра транспорту, ЮліяТимошенко не шкодувала компліментів на його адресу. «Ми цю людину всі прекрасно знаємо як політика, депутата багатьох скликань Верховної Ради, людини, яка має прекрасний організаційний досвід, людину, яка, власне, своєю діяльністю в політиці довела, що чесність політика, моральність політика завжди може бути на високому рівні. Це людина, яка послідовно і чітко у своїй політичній діяльності протистояла корупції, протистояла злочинності, в першу чергу, в політиці». Пройшов час, необхідність у Вінському відпала. 17 червня 2009 в УНІАН Юлія Тимошенко, коментуючи відставку міністра - колишнього фаворита, заявила: «від того, що уряд позбавляється від корупціонерів, від цього він стає не слабшим, а сильнішим». Ось так - був Йосип Вінський чесним і моральним політиком, став корупціонером.

Згідно з логікою культу особи, незгодних з генеральною лінією Юлії Тимошенко, потрібно усувати. "Ми після президентських виборів, маючи інший рівень влади, будемо згуртовувати цей парламент. Наш шлях - це об'єднання", - заявляє Тимошенко. "Я думаю, що нам це вдасться зробити після виборів", - теж її слова. Хто і за якими критеріями буде визначати патріотизм депутатів парламенту? Про це Юлія Тимошенко «скромно» замовчує. Підставив її депутат від БЮТ Андрій Портнов, який, не інакше як по наївності, заявив у «Главреді» 13 липня 2008 року: «якщо президентом стане Юлія Тимошенко, то проблема відсутніх 10-20 чоловік в парламентській більшості вирішиться хвилин за п'ятнадцять». Про методи майбутнього рішення Портнов теж, мабуть із скромності, промовчав. Поцікавимося, як у таких випадках вчиняв Йосип Сталін?

Система особистої влади

Юлія Тимошенко не визнає нічого, крім власної абсолютної влади і політичної доцільності, як способу її досягнення. Система влади за Тимошенко - це, безсумнівно, її особиста влада. Орієнтуватися на її публічно висловлені політичні позиції – не має жодного сенсу. Вона змінює їх легко і безоглядно.

Приклади. "Українська правда", 16 квітня 2008 року: «Ю. Тимошенко виступає за те, щоб Україна стала парламентською республікою. Про це Тимошенко заявила, виступаючи на сесії Парламентської асамблеї Ради Європи ".

А ось протилежна позиція. Вже 11 червня 2009 року в інтерв'ю 5 каналу Тимошенко заявила: «Я підтримую як президентську, так і парламентську форму правління». Все правильно, вона підтримує ту форму правління, де вона здійснює владу одноосібно. Справа в тому, що для Юлії Тимошенко незручний сам принцип розподілу влади, яка ділиться, як відомо, на виконавчу, законодавчу і судову. Вже нікого не дивує, що Тимошенко часто виступає по телебаченню не як керівник уряду, а як лідер своєї парламентської фракції. Що стосується судової влади, то тут також Тимошенко діє за логікою власної політичної доцільності. Напередодні парламентських виборів 2007 року, відповідаючи на запитання каналу «24», «якими будуть дії опозиції, якщо Конституційний Суд визнає указ президента Віктора Ющенка про розпуск парламенту таким, що не відповідає Основному Закону», Юлія Тимошенко відповіла гранично зрозуміло: «Ми не визнаємо рішення Конституційного Суду».

Бажаєш миру ...

«Я оголошую про те, що наша команда йде на президентські вибори, щоб перемагати. Іншої альтернативи у нас не існує», - заявляє нині прем”єр Тимошенко. Двома іншими пунктами резолюції свого з’їзду Тимошенко від імені партії «Батьківщина» зобов'язалася «сіяти мир, спокій і добро».

Звичайно, існує й інша альтернатива: надати багатостраждальній країні право обирати власну долю, а це дещо не співпадає з політичними перспективами Юлії Тимошенко як приватної особи.

За відомою оруелівською логікою «війна - це мир»,

Тимошенко-сіяч теж пропонує країні... мир.

Андрій Костенко