На сьогоднішній день існування окремих категорій населення в Україні зводиться владою до мізерних виплат і подачок «з нагоди... ». Йдеться передусім про інвалідів, які обмежені у пересуванні. Якщо на Заході ці люди є повносправними членами суспільства, то в Україні це ті, хто опинився за бортом нормального, повсякденного життя. Окремі з них тижнями не виходять із багатоповерхових "кам'яниць", оскільки до цього часу, попри усі запевнення у турботі про інвалідів більшість будівель елементарно не обладнані пандусами. Добре, якщо у будинку є хоча б ліфт. Сходи першого поверху допомагають подолати сусіди або ж доглядальники. А якщо людина-інвалід мешкає у «хрущовці» на вищих поверхах, то це по суті пожиттєве існування без прогулянок на свіжому повітрі. Єдина альтернатива – балкон. Навіть ворогові такої долі не побажаєш. Втім, такою є реальність в Україні.

На сьогоднішній день у Луцьку пандуси наявні лише в окремих держустановах. А також споруджені приватними власниками або ж силами мешканців багатоповерхівок. Варто зазначити, що на сьогодні діє регіональна програма, згідно із якою інвалідам повинні створювати умови для повноцінного пересування. Адже не секрет, що далеко не кожен магазин має конструкцію для заїзду візків, те ж саме стосується аптек та інших закладів.

Самі інваліди скаржаться, що окремі «добрі наміри» місцевої влади іноді виглядають швидше як сарказм. Зокрема, не так давно для інвалідів влаштували концерт у Волинському облмуздрамтеатрі ім. Тараса Шевченка. Мабуть кожен лучанин хоча б раз відвідував цей культурний заклад, а тому зрозуміє про що йдеться. Для того, щоб потрапити до концертної зали потрібно подолати сходи, які є на вході, потім ще одні у фойє і така ж перешкода, щоб власне потрапити до зали. Подолати все це самотужки для інваліда неможливо. «Одна справа, коли ми бігали по театру шукали людей, щоб занести доньку, але ж на концерт приїхали подвитися і тридцятирічні чоловіки. І доправити їх на гору було неймовірно важко. Майже кожен, хто у нашій державі доглядає інваліда згодом має серйозні проблеми зі спиною» - скаржиться мама Оксани Савчук, дівчина інвалід від народження і змушена пересуватися на інвалідному візку.

Та ж сама історія з науковою бібліотекою ім. Олени Пчілки, обласною юнацькою бібліотекою тощо. Тобто навіть навчатися таким людям важко, оскільки скористатися необхідними умовами для вивчення матеріалу інваліди не можуть.

На завершення кілька слів про фінансування. У цьому році на спорудження пандусів на Волині з обласного бюджету виділено нуль цілих, нуль десятих гривень. Це означає, що інваліди й надалі долатимуть перешкоди міських джунглів. Відтак, до цивілізованого життя ще рости і рости. Європа починається не з декларацій на вищому рівні, а із свідомості влади, яка у випадку України до громадян відноситься лише як до «рабсили», що поповнює її кишені. Усі, хто випадає з цього контексту - ТАКУ владу не цікавлять.

Світлана Задорожна