Всі сподівання зникли, «як з білих яблунь цвіт», через ганебну поведінку Яценюка, який, без перебільшення – знищив паростки справжнього парламентаризму! Вибачаюсь за пафос, але з пісні слова не викинеш. Так, сьогоднішня владна криза виникла саме через малодушні, антиконституційні дії політика під час його спікерства у 2008 році.

Яценюк вбив надію в наступні роки зробити якісний «перехід» від нині існуючого «дикого» парламентаризму – до більш цивілізованого. Він нівелював всі «плюси» дострокових парламентських виборів та посилив – «мінуси». Саме він – єдиний і неповторний - мав всі можливості не допустити цього. Такий шанс зазвичай випадає людині раз в житті, і ті, у кого вистачає снаги, завзяття, мужності та рішучості таким шансом скористатись – отримують реальну перспективу на майбутнє. На жаль, він допустився помилки.

Перебуваючи на Волині лідер руху «Фронт змін» відвідав ринок у Ківерцях, де поділився з місцевими мешканцями враженнями про те, що в ході поїздок прийшов до висновку: За сімнадцять років нічого в країні не змінилося, нічого не побудували і це наш результат. Все розкрадається зверху донизу. Святих політиків немає, але потрібно мати совість…»

За висновками Яценюка, українська політика за період свого існування – ніщо. Всі політики – «туніядці» та злодії, котрі втратили совість. Про те чи є совість у інших політиках чи ні, не йому давати оцінку, адже «не суди – несудимий будеш».

Нагадаю, що коли «халений» діяч був міністром економіки в Уряді Тимошенко у 2006 році, то ми відчули на собі цукрову та газову кризу. Будучи міністром закордонних справ він не зумів полегшити перебування та захистити українців за кордоном, що зазнали поневірянь та наруги не лише на Вітчизні, а й за кордоном. Не одна матір оплакує дітей, які поневіряються по світу, а її серце заспокоюється тоді, коли вертаються живими. Відверто скажу, болісно мені, що за період правління помаранчевих представників в особі Ющенка, Тимошенко, Яценюка, Литвина, нам доводиться так жити та терпіти цих нездар.

Він готовий день і ніч розповідати нам про те, як сьогодні погано, натякаючи, що при ньому буде набагато краще. Однак ми не бачили його переконливих результатів роботи. Для того щоб оцінити ефективність роботи посадовця необхідно, щоб він попрацював тривалий час. Якщо взяти до уваги рік роботи Яценюка у парламенті, то користі від цього – нуль. Наразі цей політик не представляє жодної по суті вагомої ініціативи. Не можу лишень зрозуміти - на кого це все розраховане, адже ми хочемо бачити особу, яка має вольовий характер та здатна керувати державою, а не балакати.

На думку політичних експертів, постать Яценюка не відповідає запитам суспільства та викликам, які існують в Україні. Його амбіції, зверхність та пихатість, безвідповідальність у висновках та імпульсивність у діях є мінусом для особи, яка ототожнює в собі образ «ліпшого життя». «Найбільшою перешкодою для Яценюка є те, що він наразі - політик-одинак. У нього немає реальної фахової команди, яка працювала б не на вибори, не на створення номінальної організації "Фронт змін", а на те, щоби стати його надійною опорою вже у самому процесі управління державою. Тому йому складно конкурувати з політиками, котрі такі команди вже давно сформували, - вважає політолог Володимир Фесенко.

Доказом цій тезі є представлення Волинської ініціативної групи «Фронту змін». Очолює дану групу фінансовий директор ТзОВ «Юван» Олександр Пиза. До її складу ввійшли особи, зокрема: колишній лідер Громадського блоку «ПОРА-ПРП», кандидат до обласної ради Антон Сосновський. Цей «діяч» декларував у місцевих ЗМІ, що його блок уособлює себе тією ланкою політичного помаранчевого табору, котра складе докупи демократичний політикум. Однак «пролетівши, мов фанера над Парижем» в депутати до Верховної Ради від блоку «Народна самооборона Юрія Луценка», так і до обласної ради, виявився, за твердженням місцевих журналістів, невдахою. Не витримав бідолаха такої наруги над своїми амбіціями.

Іншим побратимом є Михайло Шелеп. Молодій людині, яка за свою бурхливу діяльність на підтримку Віктора Ющенка та ідеалів Майдану удостоїлась бути кандидатом в депутати до Верховної Ради України від Нашої України, довелось зазнати політичної поразки. При нинішній матеріальній скруті, яка панує в обласній організації НУНС та в органах виконавчої влади, змушений шукати заробітки в інших політичних проектах. Ось і пішов туди, де грошики пахнуть. Жити якось треба.

Віктор Ющенко – почесний голова партії «Народний Союз Наша Україна» про категорію подібних осіб висловився так: «з минулого витягують дуже багато "героїв", що покликані працювати на виборчу кампанію. Я абсолютно переконаний в тому, що із нафталіну не потрібно діставати тих політиків, які прожили свій історичний час".

За словами моєї подруги, що працює журналістом в одній з місцевих газет, цій волинській ініціативі «Фронту змін» не вистачає головного – вона не має керівника, який би мав повагу серед волинян, а в її рядах немає впливових особистостей». Дана ініціатива є авантюрою, а її учасники таким чином бажають привернути до себе увагу, відновити політичне ім’я та отримати фінансування зверху.

Саме тепер, коли наближаються вибори до місцевих рад ми можемо уявляти, яким буде їхнє нове обличчя. Окрім того повинні сказати собі, що, як би не хотіли, а таки не додадуть їм авторитету в очах волинян ці кандидати, котрі в погоні за „прохідними” місцями у списках протягом лише двох останніх років зуміли побувати в кількох партіях, демонструючи не тільки свою безпринципність, а й відсутність елементарної самоповаги, як того єдиного стрижня, що тримає авторитет людини на належному рівні. Бо скільки би вони не пояснювали таку біганину зміною політичних поглядів чи уподобань, а бачиться за цим одне-єдине прагнення – вдовольнити власні амбіції та отримати важелі впливу.
Так хотілося б, щоб люди любили не себе у владі, не ті можливості, які вона відкриває для власних інтересів, а знали, як використати владу для загального нашого блага.

Поряд з тим закликаю волинян замислитись над тим – чи має посідати головну посаду країни людина, якій бракує досвіду. Впевнена, що ні.

Марія Олексюк