Починаючи з 2008 року суттєво підвищено розмір чорнобильських пенсій, зокрема, мінімальний розмір державної пенсії з інвалідності учасникам ліквідації аварії 1986 року збільшено майже у два рази; ліквідаторам 1987-1990 років та особам, евакуйованим з зони відчуження у 1986 році – майже в півтора рази; розмір додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров’ю громадянам, віднесену до 1-ї категорії, збільшено майже у сім разів, до 2, 3, 4-ї категорії – майже у дев’ять разів.
Звучить і виглядає на папері все досить привабливо, але як показує досвід на місцях, далі слів, заходить рідко.
Більше того, у самому міністерстві є суперечності відносно цього питання. Напередодні 23-х роковин аварії на ЧАЕС знову заговорили про зменшення чорнобильських пільг. На початку місяця про це повідомив міністр з надзвичайних ситуацій Володимир Шандра. І навіть причини назвав - виявляється, вже є території "третьої зони", які… очистилися від радіації. Іншими словами, частину людей скинуть у третю категорію, а з неї вже недовго і до повного "очищення". Що означає відсутність будь яких державних виплат цій категорії громадян.
На сполох б’є «Союз Чорнобиль України». Там кажуть -- постанови з візою уряду ще немає. Поки про можливість "обрізання" говорять лише в кулуарах. Мовляв, деякі міста та села вже "очистились". Тож час перевести їх з другої на третю категорію. Для держбюджету - чимала економія.
Київські чиновники переконують, що свого фінансування не зменшуватимуть. Як доказ: 13 квартир і від столичної влади. От тільки де гроші візьмуть не уточнюють.Квартири ж поки - на папері. Наразі - ні ордерів, ні ключів.Окремі чорнобильці чекають на свої законно обіцяні квадратні метри вже 15 років. Щоправда, Юлія Тимошенко, аби відвести від себе відповідальність спромоглася видати 27 квітня ключі від 5-ти квартир у м. Кагарлик Київської області. І треба думати, що це вже уся розкіш запланована для чорнобильців цьогоріч.
До цьогороку існувало багато чорнобильських програм. На 2006-2010 роки уряд пропонує одну, зате комплексну. Нічого не упустили в тій програмі. Найголовніший пункт - змінити психологію чорнобильців, які повинні відмовитись від ганебного становища утриманців і перейти до самозабезпечення.Ось так, що називається красиво, чорнобильців спробують "кинути". Автори чомусь не насмілилися конкретизувати джерела фінансування програми, вказавши, скільки коштів надійде з кожного джерела і якою буде загальна сума.
Закон виконується, як завжди, сказав начальник відділу Міністерства праці та соціальної політики Володимир Васько, відсотків на 30. Фінансових ресурсів не було, нема і не буде. Щоб виконувати закон, треба 30 мільярдів гривень – для державного бюджету України сума фантастична.Закон передбачає понад 50 видів пільг.Є статті, які і не збирались виконувати. Скажімо, абсурдна 37-а стаття обіцяє компенсації за обмежене вживання продуктів харчування, виробництво яких у забрудненій зоні не рекомендоване.Ні чиновники, ні самі чорнобильці до кінця її зрозуміти не можуть, а це вже привід для зловживань.Сміх і сльози: щомісяця чорнобильська душа на чисте харчування отримує дві гривні з копійками, в десятки разів менше, ніж належить.
До кінця наступного року переселенцям із зони обіцяють сповна виплатити компенсації за втрачене майно. Давно пора, але тим, хто насправді втратив. Є побоювання, що компенсації отримують не ті люди, які насправді втратили, а ті, хто ближче до влади. У списках претендентів на компенсації 25-30 відсотків – це спадкоємці потерпілих, які не покидали зони і тому не втратили майна.
На забруднених територіях України мешкає 600 тисяч дітей. За законом школярі щороку мають отримувати безкоштовні путівки в оздоровчі заклади. Але тільки близько чверті школярів ощасливлені цим правом, і серед щасливців найбільший відсоток становлять діти чиновників і їхніх родичів.
Така влада не упустить нагоди реалізувати нову чорнобильську програму на свою користь. Задоволення особистих інтересів чиновництва полегшується тим, що чорнобильські кошти розкидані по різних міністерствах (з надзвичайних ситуацій, праці та соціальної політики, охорони здоров’я). Задля маси потерпілих доцільно відродити спеціалізоване міністерство і там концентрувати всі кошти на здійснення програми. Це не убезпечить від зловживань, але, принаймні, полегшить контроль за витрачанням бюджетних коштів.
Радянська влада робила все для того, щоб люди очей не розплющували. Народові на всі випадки життя достатньо було комуністичних гасел. Продавати населенню засоби індивідуального контролю радіаційного фону і поширювати правдиву інформацію про справжній стан навколишнього середовища категорично заборонялося. Очевидно, заборони досі діють, інакше підприємці давно завезли б дозиметри з Японії чи налагодили їх виробництво в Україні.
І наша влада боїться інформованості населення. І тому доречніше зайнятися менталітетом та психологією влади, замість того, аби втішати чорнобильців урядовими байками. Вчора українці відзначали сумну річницю катастрофи. Єдина видима участь можновладців обмежилася забороною транслювати комедійні програми і мажорну музику, та колективним покладанням дорогезних букетів до памятників. Сьогодні про чорнобильців знову забули, залишивши на самоті із своїми проблемами.

Лариса Кузнєцова