Кредит МВФ можна було отримати і раніше, адже економісти у владі недарма отримують зарплатню і певні сигнали про надходження кризи з’явилися значно раніше ніж сама криза. Але чи то навмисне, чи ні, Тимошенко, президент і Нацбанк влаштовували розбір польотів. Ющенко не хотів у 2008 підписувати представлений проект бюджету. А як відомо основною умовою отримання кредиту МВФ є бездефіцитний бюджет.

Українська влада на цю умову погодилися, проте в проекті «Фінансової конституції» держави на 2009 рік, розробленому Кабміном, дефіцит все-таки був, та ще який – близько 31 мільярда гривень. Уже це грубе порушення було приводом для МВФ відмовити Україні в кредиті. Але уряд запевнив керівництво Міжнародного валютного фонду в тому, що бюджет буде незабаром переглянутий, і дефіцит вдасться понизити. Можливо, МФВ і не повірив би подібним запевненням, якби Президент Віктор Ющенко не підписав прийнятий поспішно Верховною Радою проект держбюджету. Таким чином, Глава держави став «співучасником», розділивши з Юлією Тимошенко провину за недосконалий бюджет. Але якщо керівництво МВФ могло і не взяти до відома те, що закладений у проекті головного фінансового документа країни дефіцит – політичного походження (не секрет, що в гігантській сумі недостачі враховані витрати глави уряду на ведення президентської кампанії за державний рахунок), то вже Президент напевно усвідомлював нереальність створення бездефіцитного бюджету. Проте, логічно пояснити те, що гарант поставив-таки підпис під нещадно критикованим ним самим документом, неможливо. Напевно Ющенко розумів, що якщо МВФ, переконавшись у здатності українських властей збалансувати бюджет і оздоровити економіку за допомогою виділених Фондом коштів, припинить кредитування і зажадає в найкоротші терміни повернути позику з відсотками, то «перевести стрілки» на Тимошенко йому не вдасться. Та все ж він візував документ, тим самим прирікаючи державу на виконання ролі ненадійного позичальника.

Коли година «Х» все ж таки настала, і Міжнародний валютний фонд, напередодні видачі другого транша, зажадав виконати головну умову – ліквідувати дефіцит бюджету, уряд України не знайшов нічого кращого, ніж проігнорувати вимогу кредитора. Звичайно, реакція з боку МВФ послідувала негайно: Фонд відмовив Україні у видачі другого транша, і національна валюта знову, як і восени 2008 року, почала стрімко знецінюватися. І ось тут-то Президентові і прем'єр-міністрові і треба було переосмислювати свою політику, переглядати бюджет, шукати джерела скорочення його дефіциту. Але – ні. Юлія Тимошенко вирішила всю провину в девальвації гривні спихнути на Нацбанк. При цьому, керівник Кабміну заявила, що не вважає потрібним переглядати бюджет у першому півріччі, і, тим більше, коректувати макроекономічні показники. Слід говорити про недалекоглядність поведінки Тимошенко. Адже, без кредиту від МВФ, фінансової допомоги від Всесвітнього банку і Європейського банку реконструкції розвитку Україні навряд чи вдасться видертися з економічної прірви. Проте, глава уряду проявляє неадекватну завзятість, чим, фактично нівелює можливості країни кредитуватися в перерахованих фінансових організаціях.

З чим пов'язана така короткозорість прем'єра? Причин може бути декілька. Перша: погодившись на коректування макропоказників і перегляд бюджету в лютому-березні 2009 року, Юлія Тимошенко поставила б під сумнів компетентність свою і економічного блоку свого Кабміну. Причина друга: соціально орієнтований, нехай і дефіцитний, бюджет – серйозна зброя для прем'єра як кандидата в президенти, яку Юлія Володимирівна зможе використовувати в протиборстві з іншими претендентами на посаду глави держави.

Знаючи про такі свідомі політичні мотиви управління економікою з боку Тимошенко Віктор Ющенко витримував паузу. Коли чекати вже просто що називається було нікуди він почав збирати Тимошенко, Стельмаха, Литвина і «обговорювати координацію дій всіх органів державної влади і політичних сил у кризових умовах розвитку економіки». Мотиви таких дій президента в ході антикризових обговорень стали зрозумілими. Він зайняв роль спостерігача, мовляв ви тут вовтузьтеся, а я як мудрий батько за вами подивлюся. Хоча Ющенко очевидно забув, що першопричиною такої ситуації став саме його підпис під проектом сфабрикованого бюджету.

Чи будуть представники МВФ розбиратися у хитросплетіннях української політики сказати важко. Проте дана організація слугує тимчасовою підмогою і прикро, що урядовці швидко забувають – будь-який борг рано чи пізно доведеться віддати.

Світлана Задорожна