 Події, які увесь світ називав „помаранчевою революцією”, відбувалися без барикад та застосування зброї. Захід у захваті аплодував Майдану, адже вважалося, що мирні акції протесту та непокори – найбільш ефективний тип революції, оскільки, на відміну від збройних конфліктів, не приховують справжні причини та мету революційних перетворень.
Прийшовши на Волині до влади в період „помаранчевої революції”, обласні керівники виявилися слабкими перед народною ініціативою, яка вела країну до «нового життя». Дехто з тих, хто виступав на Луцькому Майдані, з часом розкрилися з несподіваних і не завжди привабливих сторін. Одним з них таких є Ігор Гузь – «побратим» екс-губернатора В.Бондара та один із заступників голови обласної організації «ЄЦа». Його неадекватні дії відомі не лише на теренах Волині, а й сусідньої Білорусі. Відчувши себе волинським «Чегеварою», у 2005 році поїхав до сусідньої країни передавати досвід в організації провокацій та дискредитації діючої влади. За таке хамство рішенням суду провокатора було депортовано без права в’їзду до Республіки Білорусь.
Оповідаючи нам про демократичні цінності помаранчеві, на жаль, так і не засвоїли принципів політичної відповідальності перед волинянами. Прагнучи до влади будь-яким шляхом, вони ініціювали дострокові парламентські вибори, які вивели владну кризу на якісно новий рівень. Призвівши до занепаду економіки Волині їм тепер бракує сміливості визнати свою неспроможність керувати регіоном.
Черговою показухою цих персон «нон-грата» стали відвідини Республіки Молдова напередодні виборів. Зі слів заступника начальника управління у справах сім’ї та молоді ОДА І.Дмитришина ця поїздка організовувалась для громадських організацій Волині для налагодження контактів та ознайомлення із культурною спадщиною та традиціями сусідньої держави. Мета благородна, але дивним є те, що з 58 обласних громадських організацій учасниками були лише 15 делегатів «Національного Альянсу» на чолі із заступником начальника відомчого управління І.Дмитришиним та головою організації «Національний Альянс» Ігорем Гузем.
Занепокоєння викликає той факт, що «експорт провокацій» відбувається за благословенням обласної влади, яка під благородними гаслами організовує поїздки радикальних угруповань у проблемні країни. Це можна оцінювати як втручання у внутрішнє життя іноземної держави.
Невже здобуття позитивного авторитету Волині як регіону з привабливими умовами для інвестицій має бути пожертвуваним задля чергової авантюри, яка завдасть негативного іміджу нам волинянам. А можливо управління сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації вирішило болючі питання в сфері молодіжної політики, що знаходить час на організацію іноземних вояжів. Це породжує ряд питань, на які хотіли б отримати об’єктивну відповідь, а саме: - Чому ми, платники податків, повинні давати кошти на такі поїздки, а контролюючі органи бояться здійснити перевірку витрат профільного управління? - Чому більша частина коштів обласного бюджету, що спрямовані на підтримку молодіжних ініціатив, виділяються саме Національному Альянсу? Про непрозорість в роботі конкурсної комісії обласного управління сім’ї, молоді та спорту ОДА громадські організації заявляли неодноразово. Лунали навіть чутки, що переможці проектів дають відкат керівництву управління. Життєвий досвід підтверджує, що в кожній чутці є доля правди, що спонукає до посиленої уваги в роботі таких структур з боку керівництва області та контролюючих правоохоронних органів. Саме такими діями можна дискредитувати Волинь в очах міжнародного співтовариства. Адже до сьогоднішнього дня позитивний імідж нашої області полягав у тому, що які б не були у нас гострі моменти, вони всі вирішувалися мирним шляхом. Цим Україна відрізняється від Грузії, Молдови. Якщо Україна сповзе в категорію країн, де відбуваються силові зіткнення, то пляму ганьби відмиватимемо довго. Василь Квітка
|