 Кажуть, програміст відрізняється від політика тим, що програмісту платять гроші за працюючі програми. Яких лише програм не придумували наші політики «на благо народу» - ефекту від них , щоправда, було небагато, а зарплатню, і неабияку, діячі отримували справно.
Нещодавно влада вирішила спуститися з Олімпу на грішну землю і спробувати хоч трохи відчути і на собі кризу, яку сама робить, і сама ж з нею бореться. Віднедавна вдвічі «схудла» зарплата президента України, прем’єр-міністра, народних депутатів і керівників вищого рівня. Зважаючи на те, що в парламенті, кажуть спостерігачі, понад дві третини – люди, які мають мільйонні статки, це втрата для них не буде не дуже суттєва. Постає питання: чому ж, коли у парламенті одні олігархи, з приходом Юлії Тимошенко до влади, зарплати у тих же нардепів та високих урядовців зросли у кілька разів? Була близько трьох тисяч гривень – стала близько двадцяти! У той час як пенсіонерам в ряди годи додають до пенсії аж… 7 гривень! Такий абсурд можливий тільки в уряді Тимошенко. Ось так пані Тимошенко бореться із бідністю! Тож щоразу переконуєшся – це все слова і черговий фарс Леді Ю, який полягає у тому, щоб спочатку створити проблему ( тобто підняти тарифи чи то зарплати), а потім успішно і пафосно боротися з тим, що напередодні самі і накоїли. Кому потрібне таке вирішення проблем: стояти на місці, проте робити вигляд жертви і зробленої непосильної роботи. Та от до хорошого життя швидко звикаєш. Звикли жити на широку ногу і депутати, а от коли Кабміну доручили тимчасово – до першого січня 2010 року – зменшити високопосадовцям, включаючи глав обласних і міських державних адміністрацій та заступників цих посадових осіб, у два рази максимальний розмір зарплати, вони занепокоїлися. Тим парламентарям, яких народ ощасливив і благословив до Верховної Ради кілька разів, можна «з горем навпіл» пережити такий кульбіт долі: в них є квартири, надані народом для того, щоб працювалося добре. Адже навіть і «обрізана» зарплатня – це десять тисяч гривень на місяць – не стоїть у порівнянні з 800 гривень чи 1000 середньостатистичного держслужбовця або найманого працівника, а чи то звичайною пенсією трохи більше 500 гривень. Ще важче тим хто в парламенті вперше, бо з квартирами, які раніше давали всім нардепам, тепер сутужно. Кажуть, що навіть на проживання депутатів у готелях грошей не вистачає – бракує семи мільйонів. Від цих депутатів є зустрічна пропозиція до уряду і парламенту – видати їм, як компенсацію, гроші для того, щоб купити собі по однокімнатній квартирі. Нардепи також скаржаться, що на безкоштовний проїзд в округи їм не вистачає близько шести мільйонів гривень. Спитали б виборців, чи потрібні їм такі депутати на округах і які нагальні життєві питання вони вирішують, щоб їм народ ще й платив за приїзд? Здається краще, усі гроші на однокімнатні квартири і на візити до виборців використати на перевибори, «почистити» Верховну Раду від пройдисвітів, які дбають лише про власні кишені, і залишити керувати країною, гідних, чесних та професійних людей. За матеріалами «Володимирський експрес»
|