7 квітня, коли всі православні відзначали свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, віряни Благовіщенської громади УПЦ м. Луцька також зібралися на богослужіння, однак звершувати його довелося в тимчасовому приміщенні шовкового комбінату. Адже, «благословіння» від міської влади викроїти землі під будівництво храму, який передбачений генеральним планом міста, вони так і не отримали. Вже протягом семи років представники Благовіщенської громади УПЦ, (зареєстрована ще 2001 р.) протоптують стежину до міської ради із заявою виділити земельну ділянку по вулиці Конякіна на будівництво Свято-Благовіщенського храму. Адже, мешканцям району, особливо людям старшого віку, важко добиратися до діючих храмів, розташованих в інших кварталах. Нещодавно, 25 березня, на сесію Луцької міської ради завітав сам керуючий Волинською єпархією УПЦ митрополит Ніфонт із уклінним проханням, в прямому сенсі цього слова, перед обранцями та самим мером, не навіювати політичного туману при вирішенні цього «складного», як переконує міська влада, питання. Адже, за словами Шиби воно носить політичне забарвлення, так як на одне і те ж місце претендує обидві громади різних конфесій. Однак, як переконує митрополит Ніфонт, при подачі заяви в 2002 році «ми не давали конкретної вказівки, на якому саме місці має бути земельна ділянка». Згодом, як виявилося була подана аналогічна заява від громади Святого Іоанна Предтечі УПЦ-КП. Дивно, що при затвердженні генерального плану по містобудуванню міська влада чомусь «забула» про їх існування, а тому виходить, що штучно звела обох претендентів «лоб-в-лоб» на одній ділянці. Тепер же пан Шиба, з високої трибуни жаліється, що врегулювання конфлікту між конфесіями лягло на плечі міськради. Кому і навіщо вигідно переводити це питання у «політичну площину». А чому б його не розглядати, спираючись на достовірні факти, документи, керуючись законодавством? Чому явна упередженість, амбіції Б. Шиби при вирішенні питань превалюють над прямими його обов’язками, як міського голови? Прикладом чого є той факт, що за всі роки його перебування при владі не було виділено жодного клаптика землі на спорудження храму УПЦ, незважаючи на численні прохання. На що не поскаржаться громади УПЦ КП. Невже Богдан Павлович, як ревний поборник демократії, не розуміє, що це є пряме порушення прав громадян! Шиба стверджує, що при вирішенні питання «потрібно знайти такий вихід із ситуації, який по-перше, буде корисним, по-друге, мирити між собою віруючих, по третє, не стане підставою для подальшого непорозуміння поміж церковними громадами». Однак, як свідчать останні події, з роллю «миротворця» міський мер не дуже справляється. Адже, це питання сколихнуло як представників цих двох конфесій, так і всю громадськість. От тільки дивує те, що місцеві електронні та друковані ЗМІ висвітлюють дану проблему досить однобічно, подаючи інформацію такого змісту, який вигідний місцевим властям. Адже, зі сторони останньої відчутна боязнь отримати «анафему» від тих, хто «допоміг» прийти до владного олімпу, за що тепер в «боргу» до останніх днів своєї каденції. А для того, аби не забував градоначальник віддячувати належним, йому про це нагадують. Прикладом чого, є оприлюднена заява на одному із волинських видань, в якій владика Михаїл (УПЦ КП) натякає, що «якщо ж ідеться про виділення однієї земельної ділянки для будівництва однієї церкви в цьому районі, то, переконані, в міської влади – не проросійської, а проукраїнської – теж не має бути жодних сумнівів: тут повинен постати храм Святого Йоана Предтечі Київського Патріархату – Української Церкви, яка є духовною основою країни, її державних і національних інтересів». Постає питання, невже кількасот тисяч волинян, які сповідують віру своїх батьків, прадідів, тепер не зможуть звертатися на підставі законних прав до своїх же обранців. Яка це «проукраїнська»!!! влада. Та, що грає під сопілку і надалі ділить простих волинян на «своїх» і «чужих», «патріотів» і «зрадників». Шановні, але ці критерії є проявом не націоналізму та патріотизму, а інших негативних різновидів –ізмів, таких як нацизму, шовінізму і. т. д. Це таким чином формується духовність нації?! Яким же вихід із ситуації є корисним та мирним?.. Давати землю різним конфесіям поруч – міський мер вважає за неприйнятне. Однак, в місті є вже приклад, коли в одному районі поряд розташовані храми Свято-Покровський (УПЦ), Хресто-Воздвиженський (УПЦ КП), баптистська (перед цим лютеранська) кірха та католицький костел. І ще ніхто не «покусався». Можливий варіант - заборонити будувати храм і одним і іншим, щоб не загострити міжконфесійну ворожнечу? Таке вирішення питання можна порівняти хіба що із оцінюванням учнів в школі, коли один школяр за успішно написану контрольну отримує двійку заради підтримки свого однокласника двієчника, який не справився із контрольними завданнями. Для школи – це абсурд, для міської ради такого типу методи роботи - прийнятні. Тим паче, повстане питання: а чому сім років влада витягувала церковні кошти на упорядкування документів і планів. А це ж тисячі гривень. Тисячі гривень простих лучан, це гроші на храм, а не на зарплату службовцям. Наразі, вирішенням долі даного питання займатиметься тимчасова комісія, яка була створена рішенням сесії. У своєму складі налічує 12 осіб, шестеро з яких – представники депутатських фракцій. Очолюватиме комісію секретар міськради А. Є. Бірюков. Робота комісії буде тривати 2 місяці. Таким чином, цього проміжку часу вистачить на те, щоб «удосконалити» необхідну документацію для укріплення «певних» позицій. Ніким не визначені критерії, якими б мали керуватися члени комісії. «Регламентувати комісію якимись критеріями недоцільно, декілька проектів рішення міської ради, - ще краще. Бо один варіант відразу викличе сумніви або заперечення. Ми ж на сесії міськради розглянемо і проголосуємо за найбільш оптимальний» - наголосив Б. Шиба. Запитується, навіщо запроваджувати якісь критерії, якщо оптимальний варіант рішення той, який принесе попутний вітер, а повиває він згори. Тим більше, що склад комісії так підібраний, що ні в кого не виникає сумніву – скандали будуть, і передбачаючи це, самі депутати просили з комісії вивести упереджених людей, але для когось вони упереджені, а для когось – корисні. Проте дуже важливо те, щоб подібні «миротворчі» наміри мера не викликали «урагану» між віруючими… Чи отримає Благовіщенська громада БЛАГУ ЗВІСТКУ від нашої влади? Надія покладається лише на самого Бога!
7 квітня, коли всі православні відзначали свято Благовіщення Пресвятої Богородиці, віряни Благовіщенської громади УПЦ м. Луцька також зібралися на богослужіння, однак звершувати його довелося в тимчасовому приміщенні шовкового комбінату. Адже, «благословіння» від міської влади викроїти землі під будівництво храму, який передбачений генеральним планом міста, вони так і не отримали.