З кожним днем українці все більше втрачають надію на підтримку зі сторони держави. Низький рівень ВВП, масове безробіття, рекордні показники інфляції, різкий «злет» цін на найнеобхідніші продукти харчування, невиплата зарплат та соціальних виплат - це реальні умови, при яких українці самотужки змушені виживати. Волиняни, які мають найнижчий рівень доходів серед українців, сповна відчули на собі цей «багаж» проблем, причиною яких, насправді, є не світова криза. Їх породженням стала наявність в державі таких керуючих, які свідомо роблять із нас, простих людей, жебраків задля того, аби самим якомога більше збагатитися.

Проходячи повз одного із житлових будинків Луцька, випала нагода поспілкуватися із старенькими, які, сидячи біля під‘їзду, невдоволено обговорювали нинішню ситуацію, ділилися наболілими проблемами.

Тетяна Василівна(пенсіонерка):
Я маю статус «дитина війни», однак обіцяної допомоги не отримую, замість 30% виплачують 10%, і то через судову тяганину. Крім того, з першого квітня у Луцьку підвищили квартплату ще на 10%, а для установ та організацій – на всі 30%. Це все робить та влада, яка постійно заявляє, що дбає про нас. Отож бо подбала, що тепер тарифи на тепло та гарячу воду перевищують навіть столичні. Турбуючись про лучан, наш мер таки «перестарався».

Світлана Євдокимівна(пенсіонерка):
У мене пенсія 600грн. 200 грн. з яких, сплачую за 1-кімнатну квартиру., а 400 потрібно розподілити так, щоб вистачило на місяць. А попереду Великодні свята, хочеться і чогось смачненького прикупити. Та вкластися в 400 грн. при теперішніх цінах нереально. Питання – як вижити на такий мізер? Надалі так терпіти вже неможливо!

Ганна Петрівна (пенсіонерка):
Чому Юля, прийшовши до влади, сіла в крісло і прийняла всі закони під себе, чому вона не йде «в ногу» з народом. Чому, коли приїжджають перед виборами, обіцяють золоті гори, а потім про нас забувають. Вони отримують по надцять тисяч, а ми?..Я - пенсіонерка живу на 570 грн. Нехай спробує Тимошенко пожити на такі гроші. І я не одна така. Це крик душі. Цього не можна витримати. У мене проблеми із здоров'ям, але я не маю за що лікуватися. Адже, ціни на медикаменти подорожчали. А підвищення тарифів на комунальні послуги? Що мені робити, до кого звертатись?...

Георгій Демидович (учасник бойових дій, інвалід війни):
Влада - зрадники Вітчизни!!! Люди стають жертвами цієї влади, люди стають жебраками. Я сам із 1946 року народження, але за всі роки життя такої трагедії після війни ще не було: щоб закривались навчальні заклади, лікарні, фабрики, заводи…
Ціни підвищуються, прожитковий мінімум знизився, квартплата дорожчає. Влада зраджує перед молоддю. А не буде захищене молоде покоління – не буде і міцної держави. Ще з дитинства українці масово виїжджають за кордон на заробітки, адже в державі суцільне безробіття. Ще раз кажу - це зрадники України, а не керівники нашої держави!

Прикро, що ті люди, які переживши війну і голод, не маючи щасливого дитинства, скривджені і тепер, на схилі своїх літ. Їхні проблеми, нажаль, ніхто не чує ні з місцевого, ні з центрального керівництва. А тому їм нічого не залишається, окрім того, як просто виговоритися і поділитися наболілим з тими, хто також перебуває в цій «шкурі».

Прес-служба обласної організації Партії регіонів