На сьогоднішній день Волинь вже не можна назвати регіоном, де провідними галузями є тваринництво та молочарство. Свого часу наша область відправляла продукцію навіть за межі республіки. Тепер, внаслідок непродуманої аграрної політики уряду та ласих до прибутків переробників, Волинь подекуди змушена сама закуповувати молочну продукцію в інших областях. Колись це звучало б як нонсенс. Як зазначили журналісти одного із місцевих видань: «сьогодні усе волинське молоко тримається переважно на трьох, із шістнадцяти, районах -- Луцькому, Горохівському і Ратнівському. І якщо у березні, наприклад, крупнотоварні сільгосппідприємства Горохівського району продавали на переробку в цілому приблизно по 42 тонни молока в день, то сільгосппідприємства деяких інших районів загалом по 200 - 300 кілограмів.» Разом з тим, в районах, які не допустилися розвалу молочної галузі і тепер є у ній провідними справи теж не радують. Оскільки відсутність державної підтримки, зокрема розумної цінової політики на сировину не сприяє ефективному розвитку галузі. На жаль, від потреб і проблем селян уряд повністю відвернулася. І вони змушені віддавати свою продукцію переробним підприємствам за безцінь. Крупні сільгосппідприємства належної уваги з боку держави до розвитку молочарства теж не відчувають. Складається враження, що у боротьбі за крісло всі методі підходящі. В той час, як ціни на усі товари зростали на очах, голів райдержадміністрацій викликали у кабмін і давали вказівки усілякими методами придушувати селян і не давати їм підвищувати ціну на власну продукцію. На сьогоднішній день, літрова пляшка «мінералки» коштує майже вдвічі дорожче за відповідний об’єм молока. Де логіка? Наслідки таких «антикризових» методів даються взнаки же сьогодні Відповідь на те, що буде далі, дає отриманий з київських владних верхів документ, який є сьогодні в кожному сільгоспуправлінні. Йдеться про те, що з 1-го січня наступного року (це після неодноразових заяв про створення для селянина можливостей продавати свою продукцію без посередника) жоден літр «дядьківського» молока не повинен потрапити на ринок інакше, як через централізовані молокоприймальні пункти. Кому, якщо не сьогоднішнім переробникам, будуть належати ті пункти? Хто матиме від них вигоду, можна здогадуватись. Але чи стане від того більше в наших магазинах молока і чи буде воно «без хімії»? Можливо з таким «господарюванням», майбутнє покоління сприйматиме сумнівну синювату рідину з пакетів, за продукт під назвою «молоко». За матеріалами незалежної громадсько-політичної газети «Волинь»
На сьогоднішній день Волинь вже не можна назвати регіоном, де провідними галузями є тваринництво та молочарство. Свого часу наша область відправляла продукцію навіть за межі республіки. Тепер, внаслідок непродуманої аграрної політики уряду та ласих до прибутків переробників, Волинь подекуди змушена сама закуповувати молочну продукцію в інших областях. Колись це звучало б як нонсенс. Як зазначили журналісти одного із місцевих видань: «сьогодні усе волинське молоко тримається переважно на трьох, із шістнадцяти, районах -- Луцькому, Горохівському і Ратнівському. І якщо у березні, наприклад, крупнотоварні сільгосппідприємства Горохівського району продавали на переробку в цілому приблизно по 42 тонни молока в день, то сільгосппідприємства деяких інших районів загалом по 200 - 300 кілограмів.»