Нещодавній конгрес українців черговий раз показав двояку суть Юлії Тимошенко. За мовним питанням та війною із пам’ятниками потрібно побачити дещо більше, ніж просто гасла. І хоча прем’єр при кожній нагоді стверджує, що Україна єдина і неподільна, але своїми заявами повністю суперечить вищесказаному. Вона зазначила, що українська мова нині стала модною: «На ній рАзмАвляють, і це наше спільне дАсягнення». Але це ще далеко не все з чим приїхала прем’єр до діаспори. Оплесками привітали українці з діаспори заяву Тимошенко про те, що через три роки Україна «вирве» енергетичну незалежність від Росії та вже на початку 2010 року вступить у зону вільної торгівлі і матиме вільний візовий режим з Євросоюзом, підписавши угоду про асоціацію. Не забула Тимошенко сказати, що Україна вже виходить з кризи, має рекордні за всі часи врожаї зерна. Наголосила вона і на тому, що прийдешні президентські вибори будуть в десятки разів складніші, ніж 2004 році, і прийдеться грати ва-банк. І «оп’ять двадцять п’ять». Зал просто захлинувся оплесками, коли Тимошенко «сипнула» грішми перед діаспорою. Прем’єр пообіцяла в цьому році фінансування всіх програм діаспори на рівні 2008 року і додаткові кошти за рахунок перевиконання бюджету. Щоправда, ніхто з присутніх не запитав, звідки візьмуться гроші, якщо Україна «в боргах, як в шовках». І нікому навіть на думку не спало, що окрім фінансування програм діаспори за… перевиконані бюджетні гроші є ще маса проблем, в яких Україна зараз борсається вже у півсили, ще кілька таких конвульсій і побачимо дно. Тепер, про енергетичну незалежність. Ще не так давно Тимошенко намагалася полюбовно домовитися про газопостачання з Росією, якій вже набридла неконкретність української влади, а згодом вона патріотично б’є себе в груди, мовляв «москалі нам не друзі». Потрібно розуміти, що прем’єр – це людина із високим рівнем дипломатії і робити подібні заяви може собі дозволити тьотя Глаша на лавці, але не друга особа в державі. Далі, енергонезалежністю в нас навіть не пахне, в нас навіть газ є не в кожному селі, а говорити про альтернативні види енергії з таким керівництвом - це думкою багатіти, нею ж і грітися. І знову Тимошенко топче стежку Ющенка. Погляд звертаємо в Європу, разом з тим, там де мали би бути очі Заходу бачимо дещо інше місце і повертатися другим боком найближчим часом до України ніхто не буде. Діаспора приїде, послухає і поїде знову жити у комфортну цивілізацію. Натомість нам залишиться виступ прем’єра і наслідки від нього. Варто відзначити, що виступаючи на Сході країни прем’єр була більш «обтічною» у питаннях мови, відносин із північним сусідом тощо. Адже там така радикальність однозначно рейтингу не додасть. Ось така маска, яку час би вже і зняти. Обіцянки не гроші – і не закони, а тому роздавати їх можна у будь-якій кількості. За спостереженнями психологів, уже чергова резонансна подія начисто витіснить все це з пам’яті людей. А в резонансах пані Юля – майстриня. Істерична діяльність Тимошенко і ї бажання вселенської влади ні до чого доброго не привело. Час це вже показав У зв’язку з візитом Прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко до Львова та її участь у Світовому конгресі українців, загальні річні збори українців світу перетворили у «режимний захід». Працівники Управління Державної служби охорони та СБУ проводили дуже суворі заходи щодо перевірки всіх учасників конгресу та ЗМІ. Зокрема, львівських журналістів, акредитованих у Міжнародному інституті освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка», майже годину не впускали на відкриття Конгресу, мотивуючи тим, що у зв’язку з візитом Прем’єр-міністра дійсною є лише акредитація, яку проводила Львівська ОДА спеціально до візиту керівника Уряду. Лише після втручання працівників Міжнародного інституту при «Львівській Політехніці», який є організатором Конгресу, журналістів таки впустили. Були і випадки, коли не впускали на конгрес і самих його учасників – українців з діаспори. Старший пан з діаспори із запрошенням довго сперечався з охоронцем, який не впускав його до зали, і мало не дійшло до застосування фізичної сили. Для діаспорних українців, які налічують понад 20 млн. осіб у понад 30 країнах світу зібрання Конгресу – нагода проявити свою любов до України. Очевидно, вони люблять Україну значно сильніше, ніж багато мешканців нашої держави. На віддалі все-таки любити легше. Лариса Кузнєцова
|