Аналогічна ситуація із бібліотекарями. Це колись популярність професії була на високому рівні, це колись навіть найглухіші сільські читальні забезпечувались книжковим матеріалом. Сьогодні, за словами бібліотекарів, не те що про книги не йдеться, самі ледве животіють на мізерних зарплатах.

Фінансування бібліотечної галузі у зв’язку з кризою в порівнянні з 2007 роком, за словами директора централізованої системи та Центральної міської бібліотеки для дорослих Людмили Голод, знизилось до критичної межі.

Як запевняє пані Голод, комплектація бібліотечних фондів у зв’язку із цьогорічним спадом економіки майже припинилась. Натомість бібліотекарі змушенні поповнювати запаси літератури на кошти, отримані з впровадження платних послуг в книгозбірнях. Бібліотечна справа в основному тримається на ентузіазмі працівників галузі. Адже заробітна плата працівників бібліотечної галузі – одна з найнижчих в Україні. З цього приводу уряд кине в рамках передвиборчих видовищ трохи копійок до того мізеру, що на сьогодні отримують працівники.

На честь Дня бібліотекаря Тимошенко обіцяє підвищити їм платню на 50%. На думку самих бібліотекарів, це мало що вирішує. По-перше, на фоні зростання цін, навіть ці подачки вже з'їла інфляція, а по-друге, проблему галузі ніхто не береться вирішувати комплексно.
Після свята про них знову забудуть, і працівникам читалень доведеться самотужки боротися із проблемами застарілих фондів, неремонтованих прміщень та книгосховищ і ще ряду питань, про які сором’язливо мовчать чиновники: «Свято ж, ну навіщо ж?».

Світлана Задорожна