 Тимошенко – ідеальний кандидат для галицького виборця. Ображена, категорична, місійна, ілюзорна. Парадокс успіху Тимошенко на західних теренах – це геніальна технологія ЮВТ, помножена на політичну імпотентність регіону.
Про кандидата в президенти Юлію Тимошенко треба писати лишень як про феномен. Історія не лише України (багатої на політичних аферистів), а й Європи не знала подібного сплаву: потужна харизма + технологічність образу + геніальне акторство + бездоганна візуалізація + бійцівські характеристики + асфальтозакатувальна манера роботи + перманентна гра на публіку + позитивна риторика. Кожна з цих рис відпрацьована феноменально. Тому й коктейль виходить убивчий: «граціозний Гітлер», «гіпердобре зло», «високопрофесійна непрофесійність», «цинічна Вона зі слізливими очима».
БЮТ – це релігія
Найбільша облуда українського виборця полягає в тому, що він сприймає Юлю Тимошенко за політика. Я ж пропоную її оцінювати як суперечливий феномен, як позачасове і позаситуативне явище. Вона – явище зі сфери релігії, де віра ставиться вище за підтримку. Віра заперечує аналіз. Саме тому структурно БЮТ будується за принципом релігійної спільноти, об’єднаної пастором-авторитетом. Саме тому вся партійна будова довірена пастору харизматичної церкви Турчинову. Саме тому виборець Юлі – не аналітик, а адепт, парафіянин БЮТу. Тимошенко і БЮТ – це більше і глибше, ніж політика. Найбільша облуда українського виборця полягає в тому, що він сприймає Юлю Тимошенко за політика. Ключ до розгадки Тимошенко прихований у несвідомості її електорату. Вся мотивація голосувати за неї лежить не в площині прагматичної підтримки, а в площині емоційного єднання з візуальним образом. Для пролетаріату вона просто Юлічка, для дітей – ТигрЮля, для мужиків – Єдиний Мужик У Спідниці, для інтелектуалів – Тверда І Непохитна, для молоді – Ікона Стилю, для середнього класу – Державний Муж, для журналістів – Невимушена Харизма. Для кожного з нас Тимошенко має свій образ, свій підхід. Вона багатовалентна, тому база її електоральної підтримки найширша. Але кожен її образ, виведений технологічно, зливається в енергетичне ядро, яким є вона сама. Я називаю це одержимістю. Вона одержима тим, до чого прагне. Вона одержима самим процесом. Вона одержима мрією бути єдиною на єдиній вершині. Одержимих бояться, тому підтримують. З одержимими неможливо дискутувати. Одержимі не гребують засобами заради святої місії. Одержимих можна зупинити лише фізично.
Релігійна формула феномену Тимошенко пояснює все довкола неї. Вороги Юлі – це антихристи. Її критикани – циніки й одержимі нелюбов’ю до Неї. Награна, поцитатно розписана піарщиками Тимошенко одразу б опинилася в ніші маргіналів – якби Україна була Європою. Але оскільки збірний портрет українського виборця опирається на совкізм та примітив – звідси й маємо безпрецедентне явище Тимошенко: економічний марксист видає себе за найближчого друга бізнесу; типово лівий і навіть проросійський політик оберемками збирає націонал-патріотичний електорат Західної України; неприхований авторитарний діяч виступає в іпостасі лідера демократичних сил; корисливий популіст заручається підтримкою світлих ідеалістів типу Левка Лукяненка чи Ніни Матвієнко; кумир Майдану наймає «демона» Медведчука, аби разом із «гаспидом» Януковичем скроїти Конституцію на двох. Розумом важко пояснити, чому весь цей явний антагонізм не змушує виборця бодай на одне око прозріти. Очевидно, ми маємо справу з телевізійною і білбордовою Тимошенко, не знаючи достеменно її самої. І намальована ідилія така ідилічна, що руйнувати її можуть тільки антихристи та циніки, одержимі нелюбов’ю до неї, білої.
Тимошенко цілеспрямовано формує культ своєї особистості. На сайті БЮТу так і написано: Лідер Партії. Обидва слова з великої літери. Культ особистості – це коли твоє ім’я і на шкільному зошиті, і в назві вантажного літака, і у вигляді наліпки на лобовому склі автомобіля, і на футболці, і на куртці, і на бейсболці, і в літературному творі, і в повсякденному лексиконі простого селянина. Крок перший – політичний бренд треба перетворити у феномен побутовий. Крок другий – зробити його повсюдним за допомогою майонезно-кетчупівського маркетингу. Крок третій – стати одноосібною владою. Ну, а подальші кроки вже залежать від особистості, яка в культі. Хтось винищував горобців, хтось стеріг арійську расу, хтось творив диктатуру однопартійності. У нашому випадку хтось стане на вершині всього бізнесу країни (гральний, аптечний і далі за списком).
Підміна понять
Це останні вибори для Тимошенко. Свята ціль, об’єкт одержимості й пункт призначення останніх 7 років – на відстані простягнутої руки. І цього разу Тимошенко підготувалася найфаховіше. «Вона працює» – це суперова формула для кандидата від влади. Схиляю голову перед центральним штабом БЮТу. Формула «вона працює» ідеально лягає в стилістику Тимошенко, котра, як ніхто інший, уміє демонструвати трудоголізм і діловитість, інформаційно підкріплювати це враження свідомою маніпуляцією цифрами. Виборча кампанія-2010 подарувала країні новий креативний образ Тимошенко: вона – це Україна, яка працює і яка переможе. Зухвалішої підміни понять годі було й придумати. Які можуть бути претензії у виборця до України, яка й справді працює, бо ж жива іще! Які ж можуть бути претензії у виборця до себе? Підміна понять «вона – це Україна» знезброює. Кидати тухлі яйця в ці білборди не насмілиться ніхто, навіть в антиукраїнському Криму.
Не лише експерти, а й весь український політикум у тупику: що робити з Тимошенко?
Тимошенко вкотре виявила здатність адаптуватися до будь-якого формату кампанії. Пригадується 2002 рік, бездарний лозунг «Весна прийде» і заквітчана Юля, щойно з СІЗО. Вона – жертва. Ідеальна формула в часи кучмізму, коли галичани готові були ноги цілувати російськомовній Тимошенко тільки за те, що вона проти. Досить, аби біля неї замерехтіли Хмара, Шухевич і Лук’яненко. Пройшло, тому що не могло не пройти повз пружиноподібну Галичину-2002.
Помаранчева революція показала країні дві Тимошенки. Перша – ідейна. Генератором революції була саме вона. Це вже потім оголився образ корисливої Тимошенко – коли оприлюднився документ, згідно з яким Ющенко ще задовго до Майдану дав розписку про її затвердження прем’єром після революції. Вона – за посаду, а не за Ющенка, як увесь Майдан. Та ніхто цього не помітив. Тому що перший образ – ідейного генератора революції – пересилив другий, кулуарний. Це теж технологія. Помаранчева революція породила найбільш тривалий образ Тимошенко – людини влади. Вона природжена йти до влади і мати владу в усій повноті. Це розкрило Тимошенко як політика не так професійного, як одержимого.
2006 рік, «Справедливість є, за неї варто боротися». Знову жертва інтриг, знову проти. Перемогти з таким образом – надлегке завдання для Тимошенко, для якої опозиціонерство – це природній стан навіть тоді, коли вона є владою. Як на мене, 2006 рік – це останній рік, коли Україна бачила Тимошенко справжньою: єхидною, колючою, зі стервозним посміхом, який, зауважте, технологи дуже швидко прибрали. Після 2006-го у країні править продукт розрахунків і технологій.
Юля справжня випадково проклюнулася лише в ролику «всьо пропало». Вона не в собі, коли щось не так. Її притишена інтонація – це відвертий обман. Правда про Юлю іде в пісок, коли піском є її намальований образ. Вся країна – в піску. Весь цей час ми бачили концентрований образ Тимошенко – технологічної. Хто зараз згадає віртуальний проект БЮТу «Ідеальна Україна»? Хто назве хоча б основний пріоритет віртуального «Українського прориву»? Технологічна Тимошенко крокувала Україною і збирала електорат передусім завдяки своїй всюдиприсутності. Таке враження, що виборець постійно хвалить її за видумки. За те, що вона постійно щось креативить. Ця гра в старанність та інформаційну гіперактивність підміняла і підміняє реальний стан справ у країні. Ба навіть опозиція не в стані перебити інформаційний ковпак БЮТу своїми медіа-ресурсами. Сили цілком нерівні. Хто б міг подумати, що чорний скандал із Лозінським-убивцею та бютівцями-педофілами можна нейтралізувати одним лише фактом – зустріти «Таміфлю» о другій ночі на Бориспільському летовищі і власноруч дати рятівний препарат помираючому виборцеві. Люди ніколи не повірять, що для технології нема нічого святого. На те «вона – технологія».
Юля і західняки
У феномені Тимошенко я вбачаю наругу над націонал-патріотами. Ось і на виборах-2010 електоральне поле націонал-патріотів візьме Тимошенко. Чи принаймні спробує взяти. Метод – старий, як світ. Позбавити вибору. Ніякої специфічної та грамотної кампанії для західняків Тимошенко не проводитиме. Достатньо буде повозити її в грудні-січні на мітинги, де вона в кожному реченні вживатиме якір «Україна» і лайку «Януковіч». 2007 року я особисто дав запитання Тимошенко: «Що ви можете запропонувати Західній Україні, аби вона вас підтримала?». Вона сором’язливо поправила луївітонівський комірчик і промовила: «Моє завдання – врятувати Україну і побудувати українську Україну. Це буде найкращий подарунок Галичині». Це жах. Любі читачі, це є жах! Жах, який знову повторюється. Але яке це має значення для патріотичного виборця, позбавленого вибору?
Якщо Тимошенко стане президентом, Західна Україна отримає шанс прозріти, як це сталося за Ющенка. Щоправда, ціна такого прозріння незрівнянно вища. Бо краще мати ніякого президента, аніж сильного генерал-губернатора.
Мовою фактів (інформація не для бютівців)
Все навпаки. Вона декларує те, що на ділі стає протилежністю. І проти цього не попреш – якщо ти, звісно, не парафіянин БЮТу. До слова, релігійний феномен Тимошенко розкривається в першому ж абзаці її виборчої програми: «Я завжди вірила і вірю, що Україна має унікальну, благословенну Богом місію… Йдеться про виховання твердої віри в Бога…». Кажу ж, це вже не політика і не просто кандидат. Справді, нічого святого для політика, який у декларації про доходи запевняє, що живе на одну зарплату.
Юля справжня випадково проклюнулася лише в ролику «всьо пропало»
Вона переможе, доки працює ночами на летовищах. Доки українець не зможе протиставити її візуальному образу щось інше, масивне й переконливе. Вона працює для того, аби не аналізували її роботи і конкретики. Своє завдання – подобатися – вона виконує сповна. Все інше – від лукавого невіра.
Подаю схематичну таблицю для тих, хто насмілиться не вірити. Передвиборчі тези БЮТ, 2002-2007 рр. і те що насправді...
Усунемо злиття влади і капіталу в антинародний конгломерат
За оцінками експертів, сумарний капітал бізнесменів-бютівців перевищує 3 млрд доларів. Основні олігархи БЮТу – Жеваго (1,7 млрд дол.), Губський («латифундист без статків»), Васадзе (0,72 млрд дол.), Хмельницький (0,63 млрд дол.), брати Буряки (0,55 млрд дол.), Сігал (0,33 млрд дол.), Веревський (0,28 млрд дол.), Фельдман (0,22 млрд дол.), Куровський (0,18 млрд дол.) та ін. Захистимо національну культуру та мову
Фракція БЮТ підтримала у першому читанні законопроект, який фактично робить російську мову офіційною. Співавтором іншого законопроекту про офіційну російську був бютівець М.Баграєв Заборонимо фінансування партій та виборчих кампаній юридичними особами
Без коментарів Скасуємо судове мито та запровадимо інститут безкоштовних державних адвокатів Без коментарів Захистимо суди особливим порядком їхнього фінансування, незалежним від виконавчої влади
Судова система досі перебуває виключно на державному фінансуванні Запровадимо суд присяжних
Суд присяжних не працює Люди безпосередньо обиратимуть суддів
Без коментарів Суди будуть виведені з-під політичного, адміністративного та корупційного впливу
Усі політичні рішення БЮТ проводив через суд, а в проекті Конституції пропонував спеціально утворити Київський суд, який мав розглядати тільки політичні спори Закріпимо власність держави на володіння об'єктами стратегічного значення
Уряд Тимошенко домагається приватизації двох бюджетотворчих підприємств – Одеського припортового заводу та «Укртелекому» Заборонимо податкові перевірки частіше, ніж раз у три роки
За даними Асоціації роботодавців, уряд Тимошенко практикує сплату податків на 2 місяці вперед, що супроводжується постійними перевірками податкової Знизимо кредитні ставки до 5-6% річних
Кредитні ставки в Україні є найвищими в Європі (до 30%) Кожна людина отримає комфортне житло, повноцінне харчування, транспортні засоби, предмети побуту не під кінець життя, а в молодості
Без коментарів Збережемо на існуючому рівні вік виходу на пенсію
На вимогу Світового банку розглядається підвищення пенсійного віку до 65 років для чоловіків та 60 років для жінок Забезпечимо повернення знецінених та вкрадених заощаджень
6,5 млн громадян досі не отримали «юліної тисячі» (станом на жовтень) Депутатів усіх рівнів обиратимуть за відкритими списками
Цитата Тимошенко, жовтень 2008 р.: «Відкриті списки – це повернення до мажоритарної системи. Олігархи розставлять в округах своїх людей, заплатять по 2 млн доларів за округ, а потім отримають країну як приз». Буде скасовано окремі податки, зокрема ринковий збір
Місцеві бюджети недорахуються 500 млн грн після скасування ринкового збору Армія стане професійною, сформованою на контрактних засадах
Чисельність контрактників зменшилася на 10%. Всупереч обіцяному скасуванню призову на строкову військову службу з 1 січня 2008 року кількість призовників збільшено на 6 тисяч Провести адміністративну реформу
Без коментарів Запровадити виборність губернаторів
Без коментарів Ми звернемося до народу з проханням скласти „реєстр державного насилля”
Не звернулися Ми змінимо підхід до справи та замість заробітної плати будемо справедливо формувати доходи людини
ВВП на душу населення в Україні становить на рік 4832 долари. Це 84 місце в світі, Україна стоїть поряд із країнами Африки, Алжиром і Белізом. Тривалість життя громадян України на 15 років менша, ніж в середньому в Європі Збільшення обсягу фінансування наукових досліджень, відповідно до європейських стандартів
Без коментарів Установлення мінімальної зарплати на рівні не нижче прожиткового мінімуму
Уряд рішуче протестує проти підвищення соціальних стандартів Ліквідувати пільгові пенсії народним депутатам України і членам Уряду
Екс-нардепи коштують зараз бюджету 152 млн щороку Скасування недоторканності народних депутатів України
Без коментарів Зменшити критичну залежність від монопольного джерела імпорту енергоносіїв, диверсифікувати шляхи їх постачання
Газові угоди Тимошенко-Путіна перетворили Україну в гарантованого споживача російського газу на 10 років Налагодити діалог між владою, неурядовими організаціями та громадянами
14.10.2009 р. уряд скасував електронний реєстр громадських експертиз (єдину базу даних на сайті уряду, яка містить інформацію про висновки громадських організацій щодо діяльності і рішень органів влади) Участь громадян у контролі за діями влади
Згідно з рейтингом Світового банку, торік показник України у частині "участь громадян і підзвітність уряду" був 47% (на рівні з Болівією, Замбією та Мозамбіком). На закінчення цитата з передвиборчої програми. «Олігархія заробляє нечесні гроші на державних ресурсах та можливостях», - пише (зізнається?) голова уряду – органу з найбільшим доступом до державних ресурсів. Ті, хто вірить, не чують. Ті, хто не вірить - знають. Остап Дроздов для ZAXID.NET
|