Втім, під час зустрічі у прес клубі «Волинський вибір - 2010», такі, як виявилося є. Петро Гоцалюк, член бюро Луцьког міської організації партії «Батьківщина», переконував присутніх, що Тимошенко підписала просто дуже вигідні контракти. Йому відразу поставили запитання: «Вигідні для кого: для Росії чи для українського населення і бізнесу, які в нових цінових умовах не витримають жодної конкуренції».

     Темою чергової зустрічі були засади реформування ЖКГ у програмах кандидатів у Президенти. Власне питання ціни на енергоносії відіграє далеко не останню роль в тому, яким чином надалі розвиватиметься сфера житлово-комунальних послуг. Варто зазначити, що на сьогоднішній день завдяки «турботі» Юлії Володимирівни ми будемо отримувати газ по 420 доларів за тисячу кубометрів, для Німеччини вартість менша принаймні на 100 одиниць. Ось така ціна прозорій діяльності українського прем’єра.

     Петро Гоцалюк нагадав присутнім, що вона працює і на сьогодні створені додаткові підрозділи, які денно і нічно думають про регулювання тарифів на комунальні послуги. У такому благові є щонайменше два «але». У новоствореній комісії працюють не роботи, а люди, їм потрібно платити зарплати, причому не малі, раз це такі розписні спеціалісти. По друге, регулювання цін – це в яку сторону. Наразі мешканці занедбаних дворів та будівель спостерігають цілковиту руйнацію, за яку їм послідовно збільшують ціну. Серед переліку послуг, які нібито надають ЖЕКи: прибирання подвір’я, його впорядкування, ремонт та прибирання під’їздів, освітлення біля під’їзду, лавочки, клумби тощо. Покажіть у Луцьку хоча б один зразково-показовий ЖЕК, який надає той перелік послуг, за який йому платять мешканці. Впевнені, жодного достойного прикладу не знайдеться.

     Юлія Володимирівна декларує, що при такому збільшенні ціни на газ, населення не постраждає. Втім, тарифи уже поповзли вгору, при чому, ситуацію до сьогодні ніхто не коментує. А за безособове підвищення тарифу важко пред’явити претензії конкретно до прем’єра, на те мабуть і робиться розрахунок.

     До того ж, навіть, якщо буде створена не одна комісія, а цілих десять, то напівзруйноване комунальне господарство це навряд чи врятує. Щоб здійснити це завдання потрібне або диво, або системний і розумний підхід та фінансування програми реформування вцілому, а не затикання дірок як не у тепломережах, то у системі каналізацій і створення при цьому національних комісій, національних підрозділів, які нібито щось вирішують. Парадокс ще в тому, що ціна на блакитне паливо є ідентичною як для бюджетника із зарплатою у 700 гривень і для власника вілли із мільйонними статками. Тому реклама досягнень прем’єра виглядає швидше як недолуге виправдання її попередніх прорахунків.