Цього разу приводом для зустрічі з головами стала епідемія, яка так добре лягла під ситуацію. Отже, про шоу тайм, який був влаштований у понеділок, 9 листопада. Спочатку всенародна рятівниця поїхала до інфекційної лікарні роздавати обіцянки, тобто те, чого в наявності уряду зараз більш, ніж достатньо, спізнення на дві години не рахується. На пікети із закликами «Вгамуйте Грицюка!» теж ніхто особливо не зауважив. Прем’єр до інфекційної лікарні, що називається, заскочила, бо й дійсно візит з міркувань безпеки тривав лише 15 хвилин, і дарма, бо тоді б Юлія Володимирівна змогла в повній мірі оцінити умови, в яких перебувають пацієнти обласної інфекційної лікарні. 

 

Цей візит – невеличка передмова до тривалої самореклами, яка почалася під час зустрічі з обласним та міським керівництвом. Загалом зустріч нагадувала акцію "Врятуй власну шкіру!", бо саме так поводилися ті, хто потрапляв під пильне око головної вовчиці. Та й сама процедура запитань-відповідей виглядала досить дивним чином, тобто схожа на риторичну промову, яка була цілком прогнозованою. Тимошенко поставила запитання головному державному санітарному лікареві області Наталі Янко, мовляв, правда ж карантин був необхідним кроком? Браво, бо Янко припнули до стіни намертво. Тут було без варіантів, відповідь "ні" -  таким чином виключена в принципі, бо тоді під сумнів ставляться і дії Тимошенко і обласного управління охорони здоров’я, а за таке по голові однозначно не погладять. 

 

Далі Ігор Ващенюк, начальник обласного управління охорони здоров’я, до загальної тиради позитиву додав інформацію про те, що Волинь з травня була готова до епідемії грипу, що всі працювали злагоджено та командно, от тільки лікарям, які були на передовій грипозної паніки, про це, на жаль, нічого не відомо. Він зазначив, що все необхідне було в наявності, завдяки старанням найстараннішого прем’єра у світі, іншого від чиновника підзвітного уряду, мабуть, годі сподіватися. Не згадав він лише той факт, що у держрезерві, з якого Тимошенко пропонувала брати необхідні медикаменти, є хіба що протигази для коней, але така інформація Юлії Володимирівні навряд чи сподобається. 

 

Євгена Кирильчука Тимошенко представила як «наш депутат». Один момент, чий депутат? Прем’єра, який приїхав з робочим аполітичним візитом чи БЮТу, кандидатом від якого вона йде на цих президентських виборах. Здавалося б нюанс, втім, різниця у джерелі фінансування, і у даному випадку фінансували це ми з вами як платники податків: і рекламу, і подорож і всі решта поточних витрат. Ніхто рейваху з цього приводу не робить, на відміну від підвищення соціальних стандартів.

 

Окремі політологи натякають, що у даному випадку ціна питання полягає швидше у праві на першочерговість ініціювання законопроекту, а зовсім не у його суті. Адже і БЮТ свого часу, будучи в опозиції, наголошував на підвищенні соціальних виплат, то чому так різко змінилась думка на кардинально протилежну? Все просто, тепер уряд повинен або не підкорятися законові, нічого не робити і втрачати імідж, або шукати способи для підвищення зарплат і пенсій. Повірте, що ці гроші є, але Тимошенко до десен стирає зуби, розуміючи, наскільки необачно вона прогавила такий шанс. Тобто, незважаючи на істерику прем’єр як не могла, так і не може нічого організувати: аптеки як були без ліків, так і залишаються, черги в лікарнях як були, так і є, то може варто помаленьку, системно, а не нахрапом прагнути вирішити геть усе. Як показує досвід, - нічого хорошого з цього не вийде. Піком єлейної епопеї стали вже крилаті фрази Богдана Шиби: «Дякую вам, що ви не політизували цю хворобу». Без коментарів. Лише ремарка, потрібно просто забути півгодинні шоу на тему «Дорогенькі мої, я з вами». 

 

Депутати натякнули прем’єрці, що непогано було б повпливати на митницю, аби там швидше чухались із ввезенням гуманітарної допомоги, яку так люб’язно надали довірливі сусіди, а також потурбуватися про конфісковані авто, які десятками гниють на штраф майданчиках, як не як, а окремим селам все ж не зайве добиратися до хворих не вплав волинськими болотами. Вона мило усміхнулася і додала, що ніяк не може навчити нерадивих працівників бути менш бюрократичними, але чітких вказівок на дану тему так і не надійшло.

На завершення, до «тіла» допустили керівників районних лікарень. Хтось з близького оточення, чи то Грицюк, чи то Романюк тихенько натякнув, мовляв, може не варто, бо зараз почнеться… Але благодійниця, усміхаючись, заперечила: «Ні-ні, коли ж вони ще матимуть можливість поспілкуватися з прем’єром». Грицюк виявився правий, дійсно почалося: прохання дати на ремонт, на будівництво, на реконструкцію, на обладнання. І вона обіцяла, самовіддано, усім і все, складалося враження, що прем’єр вже навіть не вловлює суті прохань. Ми всім дамо все!!! Щоправда після такого аукціону щедрості окремі все ж задумались, а хто буде татом Карло, який дасть на все це гроші? Але це вже зовсім інша історія… 

 

Богдан Шиба в контексті одіозного зібрання заявив: «Наші лікарі - найкращі лікарі у світі і мають при цьому найгірші умови». Не можна не погодитися, адже протягом чотирирічного правління помаранчевої команди ці умови стали ще гіршими. Як би там не було, а візит був безсенсовим і порожнім. Тимошенко намагалася переконувати, що прийняття закону про підвищення соціальних виплат є неприпустимим і шкідливим для економіки, втім, вона так і не відкрила секрету, з яких панчіх вона витягуватиме кошти на виплату лікарям, поштарям, вчителям… А варто було б зізнатися. Свого часу Сергій Тулуб на цю тему дав резонне зауваження: «Якщо ця влада не знає де взяти гроші на підвищення соцстандартів, то нехай іде у відставку, прийдуть інші люди і знайдуть».