Тимошенко обіцяє, що не дасть "жодній волосині впасти із прекрасної голови України". Якщо Вона – це Україна, то напрошуються красномовні висновки. Це що – погроза чи може проповідь заскорузлого нарциса? 

У ході виступу прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко відзначила, що до 1 березня Україна вийде з кризи. Попередньо вона називала іншу дату – квітень 2010. Зрештою, у випадку Юлії Володимирівни, квітень був би більш вдалим періодом для виконання обіцяного, особливо, якщо захід приурочити до першого числа, тоді, принаймні, завжди можна знайти "відмазку". До 1 березня ми плануємо остаточно попрощатися з кризою», - заявила 1 грудня у Львові Тимошенко. 

А що? Це тільки у світі криза – об’єктивний економічний чинник, в Україні все згідно з штатним розписом і криза, і епідемія. Прем'єр пообіцяла, що вже за кілька місяців країна повернеться до реалізації потужних національних програм, які були розпочаті у 2008 році. Вона відзначила, що місяць за місяцем в Україні нормалізується економічна ситуація. 

Незрозуміло, щоправда, яким чином прем'єр буде реалізувати обіцянки. Адже згідно з останніми даними Україна займає перше місце за темпами інфляції серед країн СНД, а за даними експертів британської компанії Credit Market Analysis Україна займає перше місце у світі серез країн, над якими зависла загроза державного дефолту. Тож навіть менш постраждалі сусіди не ризикують робити подібних заяв. Це означає, що чергова хвиля самонавіювання знову накрила Юлію Тимошенко. Адже усі ми прекрасно пам’ятаємо час, коли у розпал світової кризи, вона ніби мантру повторювала, що України це не торкнеться. Таким чином ми втрачали дорогоцінний час, а правду про вибоїну в економіці уряд вирішив повідомити лише тоді, коли держава почала стрімко тонути. 

Прем'єр тоді відзначила, що зараз основними в країні є соціальні питання: «Потрібно обережно підвищувати соціальні стандарти, щоб зберегти серце України - її економіку», - додала Тимошенко. Незрозуміло, на що був цей натяк: на здоровя ЇЇ, як України, чи щось інше? Оскільки Україну як державу, прем’єр вже давно не бере до уваги.