Незважаючи на офіційний протокол візиту, прем'єр скористалася чартером приватної авіакомпанії. Літак Challenger 850, на якому прибула Тимошенко належить ТОВ «Авіаційна компанія «ІСД АВІА», що входить у корпорацію «Індустріальний союз Донбасу» Віталія Гайдука й Сергія Тарути.

Для довідки:

Challenger 850 сертифікований для перевезення до 19 пасажирів, стандартні варіанти компонування розраховані на 13-15 чоловік, салон літака за своїми розмірах рівний Global 5000, Global Express XRS найбільшими в модельному ряді Bombardier Aerospace. Різні конфігурації салону містять у собі робочу зону, для відпочинку на борті передбачені диван і пара крісел, розташованих навпроти і трансформуються в повноцінні спальні місця. У хвостовій частині салону розташовані санвузол і багажний відсік.

     Підприємства донецьких олігархів, що входять до складу ІСД неодноразово одержували преференції від прем'єра. Так що, з погляду Індустріального союзу Донбасу, прихід до влади Юлії Володимирівни трапився доволі вчасно. Вірніше, пощастило, що економічна криза припала саме на прем'єрство Тимошенко.

     Якби ці дві події - прем'єрство Тимошенко й економічна криза - не збіглися в часі, донбаській корпорації давно прийшов би повний гаплик.

     Не маючи власної сировинної бази ні по вугіллю, ні по залізорудній сировині, найбільш м'яке визначення, яким можна сьогодні охарактеризувати ІСД - це «кульгава качка».

     Державні гроші - єдине, що поки тримає контору Гайдука-Тарути на плаву. Скажімо, якесь маріупольське ТОВ «Азовінтекс» без шуму й пилу (тобто тендера) отримало держпідряд на реконструкцію Львівського аеропорту на 900 млн. гривень. Розслідування «Української правди» показало, що ця ж контора зайнята будівництвом нового футбольного стадіону у Львові, а заодно ще й реконструює київський НСК «Олімпійський» як субпідрядник.

     Нескладно прикинути, що загальний «заробіток» ТОВ на цих трьох об'єктах, становитиме 2-3 млрд. грн. Скільки ще таких «об'єктів» одержав «Азовінтекс» від уряду Тимошенко залишається тільки здогадуватися.

     Втім, донецьким підприємцям немає необхідності рятувати чесно украденими на держпідрядах грішми свій основний - металургійний бізнес. Той, що кульгає на обидві ноги. Для цього в ІСД є НАК «Нафтогаз України» із цілою пачкою відряджених у цю «прозору» компанію найманих менеджерів - Олегом Дрюком, Володимиром Тріколічем, Віталієм Гнатущенком, Олегом Бугайовим і іншими дрібнішими діячами. Завдяки повному контролю над «Нафтагазом», ісдешники з успіхом компенсують дорожнечу вугілля й ЗРС дармовим газом.

     І це при тому, що «Нафтогаз» зобов'язаний постачати газ промисловості тільки на умовах повної передоплати! Але для ІСД при Тимошенко, як з'ясовується, закон не писаний. Дрюк і компанія спокійно виділяють заводам своїх хазяїв газові ліміти й постачають газ незважаючи на тримісячне прострочення. А щоб закрити діру у фінансах Нака, газові менеджери Гайдука й Тарути без тіні сумніву беруть черговий кредит в «Ощадбанку» на 1,5 мільярда грн. І на всю країну рапортують про своєчасну оплату поставок «Газпрому».

 

 

     Вугільним баронам, звичайно, вкрай приємно, що у вугільну галузь прямо вливаються величезні суми з держбюджету. Як тут не порадіти за жінку, «яка дає»? І радіють. Причому не тільки керівники підприємств ІСД, але й цілі робітничі колективи. Щоправда з-під палиці. Наприклад, зовсім недавно гендиректор ВАТ «Алчевський металургійний комбінат» (також входить в ІСД) Тарас Шевченко заявив, «працездатність металургійного комплексу відновлена тільки завдяки кваліфікованим рішенням Юлії Володимирівни».

     Хоча ще навесні, приймаючи в себе на підприємстві учасників Ради регіонів Луганської області, тезка поета висловлював стурбованість ситуацією із ціною на природний газ, що позначається на вартості продукції АМК, попит на яку в кризовий час істотно знизився. І одночасно з різкою переорієнтацією політичних поглядів керівника АМК на 32-й сесії Луганської облради депутат Микола Кириченко заявив, що керівництво ВАТ «Алчевский меткомбінат» під погрозою звільнення жадає від працівників підприємства підтримувати кандидата на пост Президента України Юлію Тимошенко.

     «Працівники АМК масово звертаються до мене і, просять не називати їхніх імен, хочуть, щоб ми захистили від погроз, залякування й шантажу. Їх загрожують звільнити, якщо ті не будуть голосувати за Юлію Тимошенко», - повідомив Н. Кириченко. Так само, як і Шевченко діє президент «Керівної компанії Апекс-груп» Ігор Чаплигін: «Ми провели збори на нашому підприємстві й прийняли рішення, що всі 200 працівників підтримають Юлію Володимирівну».

     Йдеться про розташоване у Луганську підприємство «Полі-пак», відомому, особливими атмосферою в трудовому колективі й стилем спілкування керівництва з персоналом. Тому не варто дивуватися, якщо всі 200 працівників дійсно проголосують за Тимошенко. А пан Чаплигін (як подейкують) представить БЮТ на найближчих виборах Луганського міського голови.

     Ймовірно, зовсім щирими мотивами можна пояснити й появу в «луганській команді Тимошенко» Анатолія Акмаєва, ректора Донбаського держтехуніверситету - вузу, повністю залежного від меткомбінату й, відповідно, від ІСД.

     Список «новозвернених» можна продовжити. Що їм буде за «безоплатний адмінресурс», історія поки замовчує. Ясно одне: пані Тимошенко, що так люто таврує з високих трибун олігархів, які оббирають народ, зовсім не проти покормитися в них з руки. І заплатити за це долею народу України.

 

 

А поки Юлія Володимирівна старанно вибудовує імідж простої української мужньої дружини. У чоловіка якої, як заявила ЮВТ 4 грудня в ефірі телеканалу «Інтер», є «дуже скромний, маленький бізнес».

     Заробляє «скромний годувальник» Олександр Тимошенко, відповідно до декларації про доходи, поданою Юлією Тимошенко в ЦВК, не так уже й скромно: в 2008 році він отримав прибуток від підприємницької діяльності в розмірі 2 мільйонів 797 тисяч 893 гривень.

     Так що де-юре леді Ю хоч і нелегко, але може собі дозволити одяг і аксесуари від провідного торгового дому Луї Віттон, до якого ставиться з особливим трепетом. Адже сумочка цієї фірми коштує в середньому $2-3 тисячі, туфлі й сукні - $1,5-5 тисяч і вище.

      У той же час, сама Юлія Володимирівна передала в ЦВК декларацію, у якій задекларована лише одна цифра - заробітна плата глави уряду в розмірі 386 тисяч 170 гривень 42 копійки. Тобто український прем'єр отримує близько 32 тисяч щомісяця. Інші розділи прем'єра в декларації порожні - у неї немає ні квартири, ні машини, ні рахунку в банку. Саме за настільки явну профанацію президент Віктор Ющенко 11 листопада ц.р. обізвав прем'єр-міністра... 50-літнім бомжем!

 

 

Тим часом, у ЗМІ опублікована й інша інформація про фінансовий стан сімейства Тимошенко: поруч із одкровеннями прем’єршиної тітки про те, як родина скидається, щоб купити бідній Юлі нове плаття, з'являються повідомлення про те, що Юлія Тимошенко і її родина продовжують обростати нерухомістю.

     Так, видання «Українська правда» ідентифікувало щонайменше п'ять будинків прем'єр-міністра і її рідні. Коли напередодні минулих виборів (2004 року) Тимошенко вирішила зробити екскурсію до себе додому, те вона зібрала журналістів у квартирі мами, що розташована в «хрущовці» на проспекті Кірова, - де, втім, її мама вже давно не жила.

     Насправді ж маєток її матері перебуває в приватному секторі Дніпропетровська. Але це не афішується. Причому цей маєток - не єдина дніпропетровська нерухомість родини Тимошенко. В 2007 році на сусідній ділянці, що граничить із «хатинкою» мами, був побудований ще один триповерховий будинок, у якому живе двоюрідна сестра Тимошенко Тетяна Шарапова (дочка тієї самої легендарної тітки прем'єр-міністра, що розповідає про вбрання «вскладчину»).

      А восени 2009 року біля особняків у Дніпропетровську, де живе мама, тітка й сестра прем'єра Юліи Тимошенко, почалося ще одне грандіозне будівництво.

     Проте, образ бідної пастушки влаштовує Юлію Володимирівну набагато більше: під нього подають краще. А це напередодні швидких виборів головній «сердечниці» країни конче потрібно. От і відправилася вона, сіра, бездомна, з трудягою-чоловіком у США - просити чергову позику в 2 млрд доларів.

      Ось так, з миру по нитці - дивись, і на власний літак вистачить. Де від заморських заступників, а де й від місцевих олігархів перепаде. А українці із кризового болота імені Тимошенко самі як-небудь виберуться - негоже Юлії Володимирівні мазати об них свої білі віттонівські одежі. А кому щось не подобається, ті можуть скаржитися хоч у Всесвітню Лігу сексуальних реформ. «Бачили очі, за кого голосували».