Підтримуючи її в боротьбі за прем'єрський пост у лютому 2005 року, я ніяк не очікував, що вона так легко перекинеться до Путіна. З того моменту я вже не міг бути з нею заодно». На думку Станіслава Бєлковського, російського політолога, із всіх претендентів на пост Президента України Кремль відає перевагу Тимошенко, по-перше, тому що з нею набагато легше домовлятися по бізнесу, що є основним завданням російських правлячих еліт. Все це означає, що те, що наразі не продано буде обов’язково реалізовано на взаємовигідних для Росії і особисто Тимошенко умовах.

     Зрештою, все б нічого, співпраця з нашим східним сусідом є пріоритетним завданням для української економіки, тому відкидати стосунки з Росією нерозумно. Але є одне «але». Якщо ви пам’ятаєте - річні загальні збори Світового Конгресу Українців, які відбувалися 23 серпня 2009 року, наголосили на тому, що Російська Федерація упродовж останніх літ проводить антиукраїнську політику, яка виявляється у конкретних діях та у словах її лідерів. З цього приводу Річні загальні збори СКУ закликали увесь український політикум підтримати Президента України у справі захисту від грубого втручання Російської Федерації у внутрішні справи України, а Президента Російської Федерації – припинити агресивну риторику відносно України. Юлія Володимирівна тоді сиділа у перших рядах кивала головою і цілком підтримувала доповідача.

     Тим часом незважаючи на такі подвійні ігри Кремль все одно має намір підтримувати Тимошенко. То кому ж прем’єр України відверто лицемірить? Щиро закоханій в Україну діаспорі чи східному сусідові, який завдяки Тимошенко зможе задовільнити свої апетити? Варто зауважити, що перший крок вже зроблено – це стосується газових угод, які Україні аж ніяк не вигідні і мають в собі ознаки потенційної втрати нашої газотранспортної системи.

     Тезу про те, що Росія прихильна до кандидатури Тимошенко на пост президента України підтвердив також її однопартієць Святослав Олійник. В одному з інтерв'ю він заявив, що Кремль підтримує Юлію Тимошенко як кандидата в Президенти України. За словами Олійника, Тимошенко - прагматичний лідер, тому що "вона вміє домовитися з Путіним, вона вміє домовитися в Європі, її скрізь чують і скрізь сприймають". Нагадаємо, 20 листопада прем'єр РФ Володимир Путін, оцінюючи співробітництво з урядом України, відзначив, що йому комфортно працюється з Тимошенко. Уже через кілька годин Олійника обізвав провокатором Володимир Яворівський.

     Стає зрозумілим, що навіть такі приємні новин для БЮТ, як «дах» у вигляді Путіна, все одно потрібно узгоджувати з начальством. По суті Олійник і не був ніяким провокатором, це лише спроба реабілітувати завчасний витік інформації і не від кого-небудь, а безпосереднього соратника Юлії Тимошенко.

     До речі, дивним є той факт, що ще на зорі своєї політичної кар’єри саме Москва вимагала арешту Тимошенко, який вони пов’язували із фінансовими махінаціями причетної тоді до Єдиних Енергетичних Систем України Юлії Володимирівни. Тоді Тимошенко прокручувала сумнівні оборудки з Міністерством оборони Росії, як наслідок, під час перевірок були виявленні значні зловживання та недорахування. Втім згодом, за незрозумілих обставин, справу зам’яли, оскільки невдовзі після згаданих подій Юлія Тимошенко припасувала до себе образ Жанни Д’Арк, стала «недоторканою», як народний депутат.

     До слова, кілька високих російських чиновників до цього часу їдять баланду за справи, які свого часу прокручували спільно із нині «білою та пухнастою» Тимошенко. Варто віддати належне, бо Росія розробила і гарну тактику, і чудову стратегію, вони просто перечекали неспокійний час і зробили Тимошенко «своєю». От тільки  ніхто не може дати точної відповіді, а чим заплатить за це Україна, себто ми її громадяни.