На тему питань, які давно хвилюють лучан, ми вирішили поспілкуватися з головою міської організації Партії Регіонів, депутатом Луцької міської ради Іваном Смоленгом. Перше з них стосувалося славнозвісного мосту між торгівельним центром «Караван» та залізничним вокзалом.

     Депутат міської ради нагадав, що на початку 2009 року на сесії міської ради було озвучено депутатський запит, в якому йшлося про те, яка доля чекає на міст у 2009 році. На це запитання мером була дана чітка і однозначна відповідь: «Міст буде зданий у експлуатацію у 2009 році, хто б що не казав». Втім, реальність демонструє дещо інший розвиток подій: торгівельний центр Караван успішно працює, а міст так і залишився конструкцією-довгобудом, що височить над коліями.

     На сесії 29 вересня знову поверталися до цього питання. До міського голови був спрямований депутатський запит, щодо надання копії інвестиційного договору для ознайомлення із процесом спрямування та розподілу коштів, призначених на будівництво мосту. Але при подальшому розгляді цього питання виявилось, що цей договір знаходиться за сімома замками. Не важко здогадатися причину такого втаємничення.

     Склалося враження, що цей міст був і залишається солодкою цукеркою на наступну виборчу кампанію міського голови.

     По-друге, для лучан не секрет, що віднедавна вулиці нашого міста прибирають згідно з європейськими стандартами, тобто за допомогою спеціальних машин. Часто результат роботи цієї техніки, що називається, на лице. На запит голови міської організації Партії регіонів Івана Смоленга, щодо доцільності і якості такого прибирання, заступник міського голови дав таку відповідь: «З метою покращення механізованого прибирання на вулицях та тротуарах міста, підприємством, яке здійснює механізоване прибирання, були прийняті на роботу двірники, які здійснюють постійний нагляд за закріпленими вулицями та проводять ручне прибирання разом з механізованим».

     Виникає запитання для чого потрібно було міняти шило на мило: купувати старі прибиральні машини, і презентувати їх як високотехнологічне обладнання, аби потім знову повернутися до частково ручного прибирання вулиць. "Таке враження, що міська влада не вирішує, а створює нові проблеми" - дивується Іван Смоленг. Жодна машина не здатна «залізти» в кущі, а також на газони з тротуарами на яких подекуди повністю відсутнє асфальтоване покриття і виконати там ретельне прибирання - неможливо. Як результат, люди залишилися без роботи, а фірма, яка займається прибиранням вулиць, отримує прибутки за недбалу роботу. Натомість заборгованість по зарплаті у ЖКГ щомісяця зростає.

     «Нелогічність можна пробачити лише закоханій жінці, а якщо така поведінка характерна для міських керманичів, то це занадто дорого обходиться громаді Луцька. Веду до того, що за свої вчинки потрібно нести відповідальність» – наголосив Іван Смоленг.